39

Тим часом Тетяна тихо підкрадалася до місця, де розмістилися вороги, вона має твердий намір підкрастися й спалити їхній табір. Та раптом вони рушили, дівчина запалила смолоскип і кинула їх прямо на палатки. Дівчина вона помітила, що тіні побігли назад, тому поспішила утекти, але її помітили. Серце гупало швидко від бугу та страху. Що робити далі, вона не знає, але точно вирішила бігти у протилежний від друзів бік.

 Тим часом Ія, її батьки та друзі приготувалися зустріти небезпеку, взіли до рук зброю, яку привезли Еммільтій, Максиміліан та Дерольдій. Раптом вони помітили, що вороги побігли в протилежний бік, це усіх здивувало, але розслаблятися ніхто не поспішає.

 Дівчина обернулася до своїх і сказала:

- Це так дивно. Чому вони раптом повернули назад?

- Можливо, це якась пастка, - припустив Дерольдій.

Ія обвела усіх поглядом і помітила, що немає Тетяни.

- Еммілю, а де Тетянка?

- Я не знаю, намагався її шукати, але не знайшов.

Ніхто не помічав раніше, як Еммільтій озирався на всі боки, що Тетяни немає.

- А он куди й навіщо вона пішла. І ми тепер знаємо, чому вороги повернули назад, - Максиміліан указав на вогнище.

- Зараз же пожежа буде! Треба комусь гасити пожежу, а комусь іти шукати Тетяну, - сказала Домініка, в її голосі чуються панічна інтонація.

Господиня острова, а також Вікторія та Дерольдій побігли тушити пожежу, а всі інші - шукати Тетяну.

 Тетяна тікає від переслідувачів, їй здається, що вони ось - ось її наздоженуть. Вона вибігла на берег. Що робити?! Дівчина стрибнула у воду. 

 Ія помітила подругу й побігла у той бік, вона побачила, як та стрибнула у воду, на очах виступили сльози. Еммільтій кинувся у воду, щоб врятувати кохану. А всі інші накинулися зі зброєю на ворогів.

 Хлопець зловив Тетяну у воді, він проплив разом з нею десь пів години, дівчина непритомна. Нарешті вони вибралися на берег. Він поніс її в лікарню, там їй надали допомогу. 

 Коли хлопець і дівчина вийшли з будівлі лікарні, то помітили, що люди кудись ідуть, їхні погляди ніби порожні й вони сканують одне і те ж: " Хай живе наш король Грегорі!"

Еммільтій узяв Тетяну за руку й потяг за собою, прошепотів їй на вухо:

- Кохана, треба повертатися на острів й розповісти про все нашим.

Хлопець і дівчина пішли до берега, туди, де залишали човник. За пів години вони уже були на острові. Ія до них підбігла й з полегшенням видихнула.

- Тетянко, ти жива. Наші вороги раптом розчинилися у повітрі.

- Ми були в місті, там люди ідуть вулицями й сканують: " Хай живе наш король Грегорі", - розповіла Тетяна.

- Очевидно, твоя сила та твоїх батьків дуже велика і цінна для переслідувачі, якщо вони роблять усе аж так масштабно, - сказав Еммільтій так, наче це щойно усвідомив.

- Ходімо до наших, треба їм усе розповісти й готуватися до будь - чого, - сказала Ія й указала в бік будинку.

Усі троє пішли до нього, тепер треба разом все обміркувати.