10

Максиміліан вирішив прогулятися містом, раптом до нього підбігли журналісти. На щастя, хлопець одягнений так, що його обличчя не видно. 

- Скажіть, хто ви? - запитала одна із журналісток. 

- З якого ви драконячого роду? - запитав якийсь молодий журналіст. 

- Я не даю коментарів, - відповів Максиміліан швидко, він повернувся і побіг. На жаль, журналісти побігли за ним, хлопець не може відірватися від них. 

Максиміліан перетворився на дракона, всі охнули, бо не очікували такого. Дракон великий, чорного кольору, він піднявся у повітря й полетів. На щастя, жоден із журналістів не перетворився на дракона, бо їм на роботі це робити заборонено.

Молодий дракон приземлився перед готелем, забіг у готель, раптом у коридорі він побачив Ію.

- Ти не уявляєш, що наробила! Мене переслідують журналісти! Ніколи не співай більше цю пісню!

Після цього Максиміліан забіг у свій номер і не виходив з нього до від'їзду. 

Зранку вся група виїхала знову потягом, уже увечері вони приїхали у Найбертерс, тут вони уже зняли будинок. Ія поселилася на п'ятому, останньому поверсі.

Максиміліан поселився на другому поверсі, а Грегорі на третьому, а Вікторія і Дерольдій поселилися на першому поверсі в одній кімнаті, Карлія поселилася на одному поверсі із Дженною, на четвертому поверсі. 

Закохана пара повідомила, що одружиться, щойно повернуться у рідне місто.

Наступного дня всі пішли на репетицію у маленькій студії, яку їм надав у розпорядження колега Дженни.

Репетиція минула удачно, вони готувалися дуже ретельно. 

Концерт теж минув вдало, раптом до Дженни підійшла жінка років п'ятдесяти приблизно і сказала:

- Я хочу поговорити із вашою солісткою.

- А про що ви хочете поговорити із нею?

В цей момент зі сцени зійшла Ія, жінка обняла її й сказала:

- Я рада тебе бачити, доню!

Шокована Ія відсторонилася від жінки й запитала:

- Чому ви вирішили, що я ваша донька?

- Ти схожа на мене в молодості, Єванжеліко, тобі уже двадцять п'ять років.

- Мене звуть Ія і мені двадцять один рік, ви помилилися.

- То ти донька Емтівії, моєї сестри. 

- Чому ж ви і ваша сестра покинули дітей? Я все ще не вірю, що ви моя родичка. 

Жінка витягнула медальйон, розкрила його і дівчина побачила дівчину схожу на неїі чоловіка.

- Так ми змушені були зробити, щоб вас не убили. Ходімо у кав'ярню, нам треба поговорити. 

Ія оглянулася на групу, які спостерігають за цим, потім повернулася до жінки й сказала:

- Зараз я не готова, можливо, потім поговоримо, але я не упевнена.

- Якщо захочеш поговорити, то я зупинилася у готелі Чарівний, скажете, щоб покликали Малейну Маріанну. 

Ія мовчки пішла разом із групою до будинку. Дівчина прислухалася до інтуїції, виникло чітке відчуття, що не треба іти до готелю, але ж цікаво. Дівчина ще подумає, що робити.