Сталося далі у вересні це
В календарі 22...
Тільки він не вітав,
А просто казав.
Співпадіння буває,
Що серце дах зриває.
Тільки історія далі складна,
Не зрозуміти так сповна.
Хочеш сказати,
Що можеш чекати,
Але ж вона...
Слово для неї - вогонь.
А ти від неї - вон...
Після дня народження її
Зустрічатись почали...
Чому історія сумна?
Квіти в букеті відтоді
Всі в'яли.
І скільки б вона
Не поливала
Вони довго не стояли
Швидко помирали.
Як гадаєте? Чому?
У погоді? У чуттю?
Дальше я вам розкажу
Про історію чудну.
(Дівчі мені розказала,
Ще й познайомити обіцяла)
І так квітла від кохання,
Що не помітила
Власного зів'яння.
Так і далі не кінець.
Вона завзята молодець.
Дні за днями
Все йшли...
Квіти й далі не цвіли.
І нехай мороз,
Того розтопили усе скло.
Він божився,
Що єдина і красива.
( Так повірили ми прямо
Ох і важко з чоловіками.
Все не знають,
Що бажають...
Чи кого кохають...
Вони самі того не знають.
Їм довіритися не слід,
Бо погубиш свій рід.
Втратиш молодість,
Красу.
Не повернеш доброту.
Для усіх будеш погана,
Як би ти не обминала.)