Розділ 5 " Те, що завжди повертається"

Ніка з’явилася біля магазину раптово.
На ній було те саме пальто, яке Тимур колись подарував, і вона, наче ненароком, поправляла комір, нагадуючи: я все ще твоя історія.
Тимур ішов із документами в руках і зупинився, побачивши її.
— Ти знову тут? — його голос був втомлений, але не злий.
— А де мені ще бути? — Ніка торкнулася його рукава. — Тимуре, ми ж не закінчили.
Він відсторонився.
— Я давно все закінчив.
Їй на мить забракло повітря.
Але потім вона всміхнулася тим своїм хитким, небезпечним усміхом.
— Ти думаєш, я не бачу? — прошепотіла. — Щось змінилося. І я не дозволю якійсь… квіткарці забрати те, що будувалося роками.
Тимур зупинився рівно на секунду.
Обличчя його ніби закам’яніло, але лише на мить.
— Не лізь сюди, Ніко.
Він пішов у напрямку магазину, а вона витерла сльозу, що навіть не встигла впасти.
— Ти ще повернешся, Тимуре… — прошепотіла. — Я тебе добре знаю.
Увечері, коли магазин майже зачинявся, Тимур лишився сам.
Він повільно обійшов оранжерею, уважно дивлячись на кути, полиці, шафки.
Він шукав не квіти — камери.
Схилившись, розкручував дроти, торкався сенсорів. Наче хтось міг сховатися тут і спостерігати.
— Працює… — буркнув він і зупинився.
Панель мигнула.
Потім — згасла.
— Що за…?
Він натиснув ще раз.
Нічого.
Тимур нахмурився.
Він завжди відчував, коли щось не так. І зараз — саме так. 

Данило стояв на вулиці, спершись на стіну, і дивився на темне вікно магазину.
Ще здалеку він бачив, як Ніка йшла звідти з напівусмішкою, що означало лише одне: вона щось задумала. І це було чудово, ось свідок, що Тимур був останній.
У Данила вже визрів свій план.
“Він нарешті піде,” — думав Данило.
“І ми з Христиною поїдемо. Далеко. Там, де вона не боятиметься говорити з квітами. Там, де вона буде тільки моя.” 

Тимур вийшов із магазину пізніше, ніж очікувалося.
У руках тримав смартфон і щось нервово набирав.
Данило помітив це — і зробив висновки.
“Він щось приховує.”
“Або готується знищити магазин.”
І тоді в Данила визріла ідея.
Темна.
Небезпечна.
Але як йому здавалося це був єдиний шанс.
Якщо Тимур стане винним у тому, чого не робив — він точно піде.