Квітень: поезія весни

ПІЗНАЄШ

Ти не впізнаєш мене, не впізнаєш,
Іншим я став після розлуки,
Зараз вони вогнемета тримають -
Руки, що ніжно носили, руки.

Зараз вони у приціл заглядають -
Очі - тонули в блакиті дівочій.
Ночі і ранки ти пам'ятаєш?
Зараз я маю важкі дуже ночі.

Я так чекаю, ти - вірю - чекаєш
Зустрічі нашої, скоро я буду!
Так, ти впізнаєш мене, ти впізнаєш,
Душа кохання не може забути.

08.05.2023

Подобається

#511 в Різне
#50 в Поезія

Відредаговано: 11.04.2026