Глава 5

Нвступні декілька днів до нового року Адам провів зі мною, на диво він ні разу не згадав той невинний прояв до поцілунку. 

Ми ходили по магазинах обираючи мені сукню. Ох і переміряла я безліч варіантів, але все ж таки зупинилась на темно смарагдовій сукні з відкритою спиною. Саме ця сукня запала мені в душу з першого погляду і коли в ній вийшла Адам мовчав, лиш очі його показали захоплення. 

- Яка ялинка. - гуляючи містом, після шопінгу, побачила чоловіка з величезною ялинкою.

Нажаль моя сім‘я не розуміла всіх прикрас Різдва та Нового року і в нас було лиш маленька ялинка на столику. Ця традиція вкорінилася і я стала також купляти маленьку ялинку. 

- Хочу в цей Новий рік велику ялинку. - дивилась вслід чоловіку з різдвяним деревом. 

- Тоді ходімо обирати. - Адам легенько направив у бік ярмарку де продавали ялинки. 

Ох і довго ми обирали, напевно довше чим сукню, але врешті решт моя дитяча мрія здійснена. 

За день до Нового року ми з Адамом вирішили випити глінтвейну в моєму номері біля прикрашеної нами ялинки. Адам розповідав історії з дитинства і чому саме тут вирішив відкрити готель. 

- Так, ми дійсно з сестрою відпочиваємо тут ще змалечку. - говорив він. 

В якийсь момент я зрозуміла, що мені настільки добре з ним. Ось так сидячи біля каміну споглядаючи на вечірні ліхтарі з вікна і розмовляючи про все на світі. 

Сперлась на сильне плече Адама, він занурився носом в моє волосся і ми сиділи мовчки дивлячись на камін. Хотілось, щоб ця мить тривала вічно. Забути про усі проблеми які чекають нас за межами цього готелю і просто насолоджуватись. 

Прокинулась вже одна і накрита пледом. Певно заснула вчора біля каміну. 

До вечора змінила сотні зачісок і пару трійку макіяжів. Мій перший бал мав бути найідеальнішим. 

- Дивовижно. - подивилась на себе у дзеркало.

- Я б сказав надзвичайно. - добавив Адам, який увійшов до кімнати. 

- Ти також дуже гарний. - відповіла йому з посмішкою.

Адам був одягнутий у класичний чорний костюм, його верхній ґудзик був розстібнутий, а запонки були темно смарагдові. Ідеально підходячи до моєї сукні. 

До балу ми доїхали на лімузині. Моє серце вистрибувало в передчутті. 

Адам дав охоронцю два запрошення та нас пропустили в середину. 

Величезна зала з яскравим світлом та приємною музикою вже була наповненою людьми. 

- Давно я тут не був. - Адам розглядав залу. 

- Я думала ти кожен рік тут. 

- На курорті так, але на бал нажаль запрошують не кожен рік. Останній раз мене запрошували сім років тому. 

- Цікаво, а по якому принципу запрошують?

Адам пожав плечима. 

- Пані та панове, - ведучий голосно в мікрофон почав говорити та зробив паузу для більшого ефекту.-  Хочу представити вам господаря балу містер Клаус Сандерс. 

Всі в залі заплескали. 

- Майже Санта Клаус. - хихикнула я плескаючи. 

- А і вправду, я раніше не задумувався над цим. - Адам посміхнувся, а потім повернувся до мене. - Потанцюємо?

Звісно ж я погодилась. 

Адам ніжно поставив руку на мою оголену спину та вів повільний танець посеред великого залу. Моя посмішка не сходила з лиця. Я дивилась в його сірі очі та розуміла, що закохуюсь. 

Ми закінчили танець під бурхливі оплески. Виявилось ми танцювали одні і всі погляди були прикуті до нас. 

- Дякую. - тихо прошепотіла Адаму. 

- За що? 

Не встигла відповісти як до нас підійшла дівчина з хлопчиком під руку. І це та сама дівчина з фото. 

- Мала, ти приїхала. - Адам зрадів неочікуваній гості. Він обняв її так сильно, щощ думала її кістки зламаються. - І тобі привіт, герой. - він скуйовдив волосся хлопчику.

Ось і мій кінець. - не заважаючи направилась в сторону виходу. 

- К‘яро, стій. - зупинив мене Адам. - Я хотів вас познайомити. 

- Серйозно? - округлила очі. 

- А ми трохи та й знайомі. - дівчина посміхнулась. 

І я зрозуміла це ж вона та незнайомка що врізалась в мене на пероні. 

- К‘яро Джонсон це Клара Тейлор, моя сестра. - Адам посміхнувся представляючи нас. - А це її син Роланд. 

- Взагалі то за чоловіком я Джонсон, але мій брат забуває це. - Клара штурхнула Адама в бік. 

Весь цей час я мовчала. По перше я раділа що це його сестра, по друге її імя і прізвище лиш двома буквами відрізняється від мого. А по третє…

- То це ми з тобою переплутали квитки? - вимовила  замість приємно познайомитись. 

- Так, правильно. - вона посміхнулась. - Мій день тоді з самого ранку не задався, ще й дві пересадки потрібно було робити. Але надіюсь все обійшлось?

Обійшлось? 

- Неочікувані події виявились найкращими моментами. - глянула на неї, потім на Адама