Глава 4

- Як можна було переплутати квитки? - здивовано запитала, коли ми вже їхали. 

- Точно як ти. - посміхнувся він. 

- В мене інша ситуація. - закотила очі. 

Ми вийшли з машини біля ресторан-готелю. Першим ділом направились до адміністратора, я видала йому документи та Адам звелів дати мені ключ карту від номеру. 

- Вони тебе так відразу без питань слухаються. - відмітила тихо. 

- Правда, дивно? - хихикнув він. 

- І вечерю за моїм столиком. - добавив він адміністратору, а потім розвернувся до мене. - Складеш компанію? 

- А як же «надіюсь більше не побачимось»? - тепер хихикнула я. 

- Вечеря за твій рахунок. - підмигнув він. - Адже вибачення за перцевий балончик я не чув. 

- Ха, і я не почуєш.

Мій номер був навпроти номера Адама на найвищому сьомому поверсі. Сказати що це номер було складно, це цілі апартаменти. Тут навіть кухня своя була. Розглядала з відкритим ротом прикрашені кімнати. Їх тут було аж три. 

- Вам запалити камін?- зайшов за мною швейцар. 

- Якщо можна. 

Я зняла верхній одяг і мільйон кофтинок які надягнула на себе. 

Швейцар взяв оберемок дрів та почав чаклувати з каміном. З пустого каміну тепер горять маленькі вогники, які приємно потріскують. 

- Щось ще бажаєте? - швейцар мило посміхнувся. 

- Глінтвейн, будь ласка. - посміхнулась та накинула на себе плед. 

Сіла біля розпаленого каміну і спостерігала, як дрова один за одним розгораються. Камін зігрів моє тіло, а глінтвейн серце. Цікаво який рахунок мені виставлять за цей номер? Подумаю про це завтра. Сьогоднішній день був занадто насиченим подіями і мені потрібен відпочинок.  

Встала зранку біля каміну, який догорів. При яскравому світлі з панорамних вікон змогла розгледіти гори і лижників, які вже з самого ранку тренуються. 

- Я ніколи не була на лижах. - прохрипіла ранішнім голосом. 

Ідея з’явилась настільки швидко, що хотіла чим скоріше вирушити кататись. Прийняла душ одяглась та спустилась снідати. 

Столик біля вікна був не зайнятий тому знову сіла за нього. 

- Мені будь ласка каву та щось солоденьке. - промовила офіціанту, перш ніж він встиг хоть щось сказати. 

- Звісно, але це місце… - він не договорив, так як до нас підійшов Адам. 

Він без запиту сів за мій столик і промовив:

- Мені як зазвичай. 

- По правилам етикету перш ніж сісти, просять дозволу. - нагадала Адаму, як офіціант відійшов від нас. 

- По правилам етикету не сідають за чужі столики. - Адам протягнув мені клаптик паперу де писалось «Адам Тейлор». 

Мовчки встала з-за столу і направилась в інше місце. І тут згадала, як мені казав офіціант, що це найулюбленіше місце власника і те як Адама беззастережно слухався персонал. Тобто Адам і є той власник? 

Після смачного сніданку я підійшла до адміністрації розпитатись про лижні з’їзди. Мені дали буклет та я ретельно його вивчила. 

- Зібралась кататись? - Адам завжди підходив так тихенько.

Я аж підскочила.

- Повішай дзвіночок. 

Адам розсміявся. 

- Для початку радив би прикупити де, що більш підходящий одяг. - він обдивився мене з ніг до голови. - Твоє пальто і милі чобітки звісно гарні, але як впадеш в сніг будеш вся мокра. 

- Де його купити? 

- Якщо не відмовиш у прогулянці то покажу. 

Хто ж стане відмовляти власнику готелю? Звісно не я. Можливо знижку якусь виб’ю. 

Люди на головній вуличці містечка поспішали відчути весь смак зимових канікул. Купляли сноуборди, лижі, дітвора їздила на санках. 

- Прийшли. - сказав Адам коли ми зупинились біля входу в магазин зимового одягу. 

Обрала собі зимовий костюм та теплу шапку з шарфом та одразу ж перевдяглась. 

- Так набагато краще. - посміхнувся Адам. 

- Я готова підкоряти гори.

Але підкоряти мені довелось тільки маленький пагорб. 

- І це все? - моєму розчаруваню не було межі. 

- Вам потрібно звикнути до лиж. - промовив інструктор. 

Вперше ставши на лижі я подякувала інструктору за те, що наполіг на маленькому підйомі. 

- Перший млин як то кажуть. - мій спуск увінчався провалом.

Як і другий та третій та і десятий. 

- Ноги тримайте напівзігнутими. - кричав мені інструктор. - Спину рівно. 

Адам спочатку спостерігав, а вже на останьому разі коли одна з лиж від’єдналась та я впала носом в сніг, відверто реготав. 

- Це тобі не чужі куртки красти. - сміявся він. 

Від’єднала другу лижу та вся в снігу підходила блище до нього.