Київ. 2014 рік
Свій День народження я збиралась відсвяткувати з Аліною, яка нарешті змогла до мене достукатись. Вже рік я працювала кожного дня, навіть не думаючи про відпочинок, ось нарешті влаштувала собі свято.
Коли я змогла зібрати чорне, мов смола, волосся до купи мені зателефонували. Не відомий номер. Знову хтось хоче зі мною переспати. Сьогодні я збиралась не брати слухавку і взагалі вимкнути телефон, але якась не відома сила, просто-таки, змусила мене взяти телефон у руки. І я, із закатаними очима, все ж таки підняла слухавку.
- Добрий день, що вас цікавить? - на автоматі запитала я, домальовуючи вії.
- В мене сьогодні ділова зустріч і не має дівчини, а дрескот - приходити тільки з нею. Ви одна з найперших у топі, сподіваюсь, не відмовете? - у слухавці я почула дуже витончений, м'який, ніби оксамитовий голос. Відчувалось, що цей чоловік буде гарним.
- Вибачте, але в мене сьогодні День народження і ми з подругою...
- Ви мені дуже потрібні! Беріть з собою подругу, поїдемо всі разом. А потім я сам замовлю вам столик у ресторані та заплачу. До того ж, за годину цієї зустрічі я дам вам гарні гроші.
- Ну, добре, - така ж сама невідома мені сила погодилась, а я лише через хвилин п'ять зрозуміла, що їду знову працювати.
***
Що Аліна була зла - це нічого не сказати.
- Адо, мало того, що я взагалі закриваю очі на цю твою роботу, так ти ще й мене тягнеш туди!!
- Але ж працювати буду я, а ти навпаки просто прогуляєшся на тій світській бесіді. Будь ласка, поїхали!
- Ну, добре. Мені все одно було завжди цікаво, як це все відбувається, але я все одно не важаю це чимось розумним, - погодилась дівчина, хоч і закотила очі. Я її розумію, вона зовсім не хоче лізти у цю справу.
За п'ять хвилин біля мого под'їзду з'явився чорний лімузин. З нього вийшов статний чоловік. Біла сорочка, чорний піджак та гарні туфлі. На зап'ясті висів годинник, який відразу ж мені сподобався. Він швидким кроком підійшов до нас та обійняв мене. Від нього смачно пахло цитрусом та корицею.
- Привіт, Амандо! Велике тобі дякую, що погодилась, - Аліна запитально подивилась на мене. Я ж зовсім забула попередити її, щоб називала мене Амандою. Все, що я встигла зробити, поки він притискався до моєї нової суконьки, це показати, щоб мовчала.
- Я теж рада тебе бачити... - Я навіть не знаю його ім'я. З цього навіть смішно.
- Дмитрій Віталійович. Просто Діма, - він посміхнувся та подивився на сестру.
- Це Аліна. Моя подруга, як я і казала, вона буде з нами.
- Без проблем. Сідайте.
Ми їхали довго. У салоні грала не погана музика і я навіть підтанцьовувала. На вулиці встигло потемніти.
Цей чоловік мені сподобався. Багато різних хлопців було в мене за цей рік. І гарних, і не дуже, але ще не один не подобався мені так сильно. Він вміє вражати, навіть нічого не зробивши.
- Дівчата, ми вже майже приїхали. Невеликий інструктаж. Аліна може робити, що завгодно, бо в неї запрошення окреме від нас, але все одно залишається твоєю знайомою, - говорив він серйозно. Що ж це за вечірка, яка так йому важлива? - Амандо, ти повинна скласти гарне враження. Ти одна з найперших у топі і, я сподіваюсь, в тебе гарні манери.
- Я не підведу, - посміхнулась я і автівка зупинилась.
#2192 в Жіночий роман
#9660 в Любовні романи
#3730 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 01.08.2021