Розділ 23

Київ. Наш час

- Цим і закінчилась твоя історія? - злякалась дівчина у якої теж на очах виступали сльози. 

Дивно. Бо Аді ця історія не здавалась сумною. Скоріше, повчальною. І плакала вона, бо перед очами поставала та Ада. Не знаюча на справді нічого про світ та його закони. 

- Якби все було так просто... Ні, але далі починається більш легка для розповіді частина. Насправді, я дуже хвилювалась, що Діма розповість усе. Я постійно затикала йому рота та сварилась з ним увесь час, коли Женя був в офісі. І ось, найбільший мій страх розвіюється в Новорічну ніч. Я дійсно важала, що це кінець, але ні. Як виявилось, у життя на мене свої плани. 

- Ви зрозуміли, що не кохали Діму раніше, правильно? А, що ж це тоді було, як не кохання? 

- Напевно, ні. Не кохала. Він був просто захопленням. Людиною, яка не боготворяла мене, але й не принижувала. Хоча, звісно, другого було більше. Він з'явився у момент, коли я була така самотня... 

Київ. 2016 рік

Я вибігла з будинку навіть без грошей... Було якихось гривень 500. І тільки зараз я зрозуміла, що в мене зовсім не має друзів. Всі вони Женині і звертатись до них не хочеться. Аліна сама живе в готелі і, напевно, ще святкує в центрі. Не хотілось її хвилювати. 

Гарячково шукаю в контактах хоча б когось і бачу ім'я. Ліна. Перед очами встають картинки минулого. Мале дитя, мала Ада, доросла Ліна. Пройшло три роки... Чи допоможе вона мені зараз? Була не була. 

- Добрий вечір, Ліно, вибачте, що телефоную в Новорічну ніч, але у вас є хвилинка? - Господи, я і слова зв'язати не можу. 

- Так, я вільна. А хто це? 

- Це... Це Ада. Ми познайомились у потязі три роки тому і Ви сказали, що допоможете, якщо це буде потрібно. 

- Так, Адо!!! Рада чути. В тебе щось сталось? На жаль, я не в Києві, а у Львові і... - в мені закралась надія і я перебила її. 

- Я теж у Львові! 

- Ой, то це чудово. Новорічна ніч в мене не дуже задалась, тому приїзди. Адресу зараз скину, - я навіть через екран відчула її посмішку. Таку ж милу, як і тоді. 

*** 

Двері мені відчинила жінка, яка зовсім не змінилась за ці часи. 

- Адо, Господи, що сталось?! - перелякалась вона. 

- Що? Так видно? - дуже дивне питання, бо я всю дорогу плакала. 

Ми сіли за стіл на кухні. Ліна накапала мені заспокійливе та заварила чаю. 

- Ну, сьогодні я зрозуміла, що таємниці ні до чого не приводять, тому... 

І я виклала їй усе. І про батьків, і про приїзд до Києва, і про ескорт. Про все. Мені так не вистачало близької людини поряд увесь цей час, що я перший раз у житті, нічого не приховуючи, поділилася частинкою себе з кимось. А вона не перебивала. Слухала мене та мовчала. Я боялась, що її ставлення до мене зміниться, але як я вже казала, мені не було чого втрачати. Напевно, це вже цитата мого життя. 

- Якось так все і закінчилось... 

- І так. Давай підведемо підсумки. Тобі подобається Женя. Ти стільки змагалась із всесвітом за щастя, що тепер готова ось так від нього відмовитись? Ти ж навіть не знаєш реакції Жені на таку правду. Просто поговори з ним. 

- Ліно, йому про це розповів батько, з яким я спала! Ти дійсно думаєш, що щось ще буде добре? Шляхи людей іноді розходяться. Це нормально. І я це переживу. Досить вже ворошити це все. Мені і так боляче... Мене більше цікавить, чому ти тут одна? Де мала? 

- Я, як завжди, не встигла придбати квитки на потяг до Києва і тепер моя донька та чоловік святкують Новий рік самі. А я тут. З тобою. 

Я, перший раз за ці дві години, витягла телефон та зрозуміла, що він розряджений. 

- Ох, в тебе не має зарядки? 

Я швидко підключила телефон та зрозуміла, що мені вже разів п'ять телефонував Женя. Видихнувши, приймаю виклик. 

- Господи, Адо, нарешті! Де ти? - що? Він хвилюється? 

- Я в подруги. І... Я не до кінця розумію, чому ти мені телефонуєш. 

- Адо, давай поговоримо. Будь ласка, я хочу вислухати твою версію. Я злюсь, але знай, що не лише на тебе. 

- Зустрінемось 2 січня на засіданні. Я... Я просто не в силах зараз. 

Женя 

Двері з грохотом закрились. Ада пішла, а я повернувся до батька. 

- Скажи будь ласка, навіщо ти усе розповів? - Розлючено подивився він на нього. 

- Як це навіщо? Ти збирався одружитись на ескортниці, яка була у відносинах зі мною!! 

- Я нагадаю, що ідея з ескортом була твоя. До того ж, я міг перевірити її з самого початку, бо нагадаю, що я юрист та співпрацюю з поліцією. Але знаєш чому не зробив цього? Я звик довіряти людям. І мені все одно, чим вони займались. Так, я не люблю таких жінок і я дуже розлючений на Аду, бо не від неї про це дізнався, але ти! - Я пхнув його рукою у груди і він похитнувся. - Саме ти постійно ламав її в цьому будинку. Думаєш, я такий тупий, що не бачив цього? Тобі просто пощастило, що це була Ада, бо інша дівчина вже б перерізала собі вени на її місці. 

Я вийшов на вулицю та озирнувся. Ади вже не було поряд. Чорт, ця дівчина просто-таки навіжена!! Та дуже горда. Де її тепер шукати? 

Я був злий на неї та на свого батька. На неї за те, що сама про все не розповіла. Що сама прийняла рішення. Брехню у відносинах я не любив найбільше. Так, вони були фіктивними, але цієї ночі могли перетворитись на справжні. 

Мені не подобались такі дівчата. Від них тхне меркантильністю та чоловіками. Але вона... Коли я зустрів її не відчув, що вона одна з таких. Тому мені конче треба з нею поговорити. Я повинен зрозуміти все. Тільки тоді можна буде приймати рішення.