Розділ 19

Вдома Ада відразу зайняла ванну кімнату. Сидячи під на половину холодною водою, вона заспокоювалась. Вона важала Дмитра ідеалом чоловіка. Багатий, успішний, розумний. Завжди поряд та може виконати любу забаганку. Вона завжди думала, що щастя в грошах. Бо вона ж радіє, коли купує нову сумочку. Це і є щастя. 

І так, це є щастям. Але матеріальним. Для щасливої людини цього мало. Це, як серіал без кінця. Начебто, половина є і вже добре, але все одно не вистачає закінчення. Духовного щастя не вистачає. І саме через його нестачу Ада не могла виконати головну свою мету життя. Як виявилось, не все можна купити за гроші... На жаль. 

Ада 

Я вийшла з ванної кімнати у рушнику. Женя оглянув мене з ніг до голови. Обернувся назад та побачив свого батька. Ось тут спрацювала помста. Гра на публіку. Кожна людина може стати гарним актором, коли їй це потрібно. 

Він підійшов ближче, підняв до бедра рушник та поцілував в шию. 

- Твій батько позаду, - спеціально голосно промовила я та виплуталась з його обіймів. 

Я вже майже відчиняла двері у свою кімнату, як за моє плече боляче схопились та прижали до стіни. Так, зрозуміло. Спокою мені в цьому будинку не буде... Не сьогодні. 

- Господи, та ти можеш залишити мене наодинці хоча б на п'ять хвилин?! - Голосним шепотом проговорила я. 

- Тільки тоді, коли ти звільнеш цей будинок від своєї персони!! - В його очах мерехтіли вогники образи. 

І я зрозуміла. Зрозуміла, що, навіть не хотівши цього, змогла його зачепити. Для нього син - це табу. Я нічого не знаю про їх матір, але розумію, що Женя для нього головне. І стосунки з ескортницями не повинні входити в справжнє життя Дмитра. Помста, яку я не планувала, стала набагато сильнішою за помсту, яку б я хотіла йому піднести... 

- Ти кожен день дивишься мені в очі... Скільки можна брехати? 

- Може досить мене постійно в чомусь підозрювати? - Він так само сильно тримав мене за оголені плечі. Місця, де він торкався мене вже горіли синім полум'ям. 

- Що, Адо? Пройшло кохання, зав'яли помідори? В мене відчуття, що все, що ти казала мені в Туреччині не правда... 

- Ти зараз дійсно мені про це кажеш? Я просто втомилась тобі постійно щось доводити! Не хочеш вірити мені? Не вір... Мені теж набридло... 

*** 

Ранок почався зі стуку у мою кімнату. Поглянула на годинник. Сьома ранку. 

- Я колись хоча б посплю тут у спокої? - пробурмотіла я собі під ніс вже сотий раз за перебування тут та відчинила двері. 

Це був Женя. Вже одягнений. Він завжди був зібраною людиною і я ніколи не бачила його заспаним чи у піжамі. Напевно, в хлопця навіть є розпорядок дня, але зараз його плани сто відсотків хтось зіпсував, бо вигляд він мав переляканий. 

І я чомусь впевнена, що це зробив Діма. Останнім часом він в мене викликає лише роздратованість. 

- Що сталось? 

- Годину тому мій батько зайшов у мою кімнату та сказав, що на восьму нам у рацс... 

- В сенсі? Навіщо це? - не думайте, що я така тупенька. В моїй голові одразу промайнула думка, що він вирішив зв'язати нас з Женею перед законом. Але навіщо це йому, я не розуміла... 

- Він хоче, щоб ми стали чоловіком і дружиною. І, Адо, я взагалі не знаю, що йому сказати. Може, розповісти все? 

- Ти хочеш йому програти зараз? Він сто відсотків щось підозрює і для нього це все, - я обвела руками кімнату, - виклик. Тому, їдемо подавати заяву. 

- Ти з глузду з'їхала, але мені це подобається, - він щиро посміхнувся та оглянув мене з ніг до голови. Тільки зараз я зрозуміла, що він, хоч і був у шоці від свого батька, але видно, що там, за кордоном, в нього було веселе життя. І закінчувати він його не збирався. Не зі мною точно.


Я натягнула на себе халат та спустилась на перший поверх, до кухні. Там на мене вже чекав Діма. Пив каву. 

- Я дуже рада, що стану дружиною Жені, але взагалі-то сподівалась на гарну пропозицію руки та серця. Та нічого. Головне, що ви не проти, - посміхнулась самою солодкою усмішкою. Він похлинувся. 

В цей момент я зім'яла в кулак його рубашку та притягнула до себе. 

- А тепер слухай сюди. Якщо ти дійсно думав, що я відмовлюсь від Жені через твою маячню з відповідальністю, то ти помилився. Виклик? Ну що ж, тоді один нуль в мою користь.