Розділ 6

Київ. 2014 рік

Життя занесло мене кудись не туди і зараз я сиджу та купую квиток в Арабські емірати... 

Останній рік в Україні багато дівчат-ескортниць їдуть працювати саме туди.  Під виглядом моделей. Це вже якийсь тренд, але ж і платять там не погано. А чим я гірше? Нехай мене краще арабський шейх лапає, ніж наші придурки. 

Тому, я вирішила на декілька тижнів поїхати з України. Київ гарний, але я відкриваю для себе нові можливості. Тому, вперед на зустріч пригодам!! 

*** 

Ми сиділи у холі готелю та чекали жінку, яка буде нам щось пояснювати. На вулиці було сонячно. Небо без єдиної хмаринки та чудовий настрій. Дівчат було багато, але вони усі були досить привітні. Вперше я не вдягала маску та була звичайною Адою. Але це поки, що. 

- Ти вперше тут? - запитала в мене одна з них. 

- Так, але я працювала в чомусь схожому в Україні, тому розумію, що це таке, - посміхнулась я їй.
- А ось я тут вже втретє, тому хочу порадити. Не треба бути такою впевненою в собі. Ці шейхи люди примхливі. Їм важко догодити і вже хвилин через п'ять починають бісити. 

Я посміхнулась. І не такі клієнти були, а з їх грошима я готова терпіти ці примхи, хоч усю ніч. 

Підійшла жінка, яку ми чекали, тому всі замовкли. 

- Рада вас усіх бачити, дівачатка. Зараз слухайте мене уважно, якщо хочете стати дівчиною, яку оберуть на довго, - заговорила вона. - Не сперечайтесь. Погоджуйтесь з усім, що вам кажуть. Також, ніякого яскравого лаку для нігтів та мейкапу. Якщо дають подарунки беріть, але більше нічого просити не потрібно. Це зрозуміло? -  усі кивнули. - Тааак, значить Інга, Аманда, Катерина та Вікторія підійдіть. 

Я, дівчина з якою я вела діалог, та ще дві жінки взяли свої валізи та виконали її прохання. 

- Ви йдете першими. Спочатку перевдягатись у номер 342, а потім вас відправлять у різні райони міста. А ви усі, - обернулась вона до інших, - навчайтесь у них. Це найкращі дівчата у своїй справі. Але у вас є всі шанси їх перевершити. 

Інга (виявилось, що саме мою нову знайому звати так) взяла ключі та повела нас далі. Готель був чудовим. Просторий, з купою золота та привітним персоналом. 

- То ти одна з наших? Ніколи б не подумала, - хмикнула одна з дівчат до мене. 

- Ти взагалі не схильна думати, Віко. Заходьте вже, - відчинила двері Інга, а я поглядом їй подякувала. 

Мій одяг висів на світло-білій шафі. Це наряд дівчини, що танцює східний танець. 

Він був чорного, як вугілля, кольору, але ближче до низу починав приймати синій, як очі більшості арабів, колір. Вишиті діаманти гарно поблискували на сонці, а світлі босоніжки доповнювали увесь образ. 

- Я готова, - викрикнула та перша покинула номер. 

Мати справу з цими дівчатами не хотілось. Інга викликала довіру, але мені досить тих "подружок", з якими я спілкуюсь у Києві.  

Київ. Наш час. 

- Хто б міг подумати ще декілька років тому, що я поїду у Дубай працювати ескортницею... Так, моє життя було дуже і дуже цікавим. Я завжди йшла по канату з низу, якого була магма з болю, розпачу та проблем. І кожну хвилину цей вулкан під назвою "Моє життя" плював у мій бік по шматочку з усього цього. Але я не падала. І не впаду. Ніколи. 

- Ви... Ви молодець! Так, це дійсно дуже сильно... - дівчина була знервована. Вона і не думала, що розповідь зайде ТАК далеко. - Гаразд, а що було далі? Ви зустрілись з арабським шейхом? Як він виглядав? 

Київ. 2014 рік 

Нам показали декілька рухів зі східних танців, які я запам'ятала швидко. Танцювати я люблю найбільше.
Я, звісно, не хотіла їх поєднувати з такою брудною роботою, але, що не зробиш заради грошей? Правильно, я готова заради них на все. Тому, викладаємось на повну. 

- Що ж дівчатка, зараз заходите туди, погляд в підлогу і починаєте танцювати. Чим швидше вас обируть, тим краще. Вперед! 

Двері відчинились і ми швидко опустили погляд. Я навіть не встигла подивитись на шейхів, одразу ж почала танцювати. Навіть без музики. 

Хоч в центрі і стояла Інга, я все одно вийшла вперед. Так, погляд не підіймала, але показати себе кращою, звісно, хотіла. 
Декілька разів заплескала у долоні і прямо в цей момент почалась музика. Легка східна мелодія, ніби з відчуттям морського повітря та теплої пустелі. 

- Даує хабзу - Сказав один з чоловіків, але я не зрозуміла, що він мав на увазі. 

- Він каже, щоб ти підняла очі, - мене штурхнула Інга. 

Я послухалась, але танцювати не перестала. На мене дивилось три араба. В усіх сині очі, ніби намистинки.  Гарні, нічого не скажеш. А ще, схожі один на одного. 

Один з них, що сидів в центрі, махнув рукою, щоб я підійшла. 

Плавними рухами я наблизилась до нього та присіла на коліна. Його погляд зіткнувся з моїм. Ми були як інь та янь. Я, біла мов перший сніг, та він, розпечений полудневою спекою Еміратів. 

Взяв зі столика якийсь маленький флакончик та почав відкривати. Кімната одразу заполонив пряний аромат східної казки. Жасмін та мигдаль. Саме ці маслянисті, як я потім з'ясувала, духи, чоловік наніс мені на шию. З цього момента я зрозуміла, що кращих я не знайду. Як тільки повернусь в Україну, знайду собі такі ж самі. 

Ну, а далі понеслась душа до раю. Ніч була чудова. За його плечима була гора досвіду та жінок, а за моїми було досить чоловіків, щоб зрозуміти чого бажає саме цей.