Розділ 3

                                                            
Зранку я прокинулась раніше мами цього дитя та вже пила чай, коли вона спустилась та сіла біля мене.

- Ти не погана дівчина. Не знаю, чому ти їдеш у Київ. Можливо, тікаєш від минулого, а можливо до друзів чи родичів, але тримай мій телефон. Якщо тобі знадобиться допомога, звертайся. Місто велике. І тут без знайомств ніяк, - вона підморгнула мені та пішла до вбиральної.

Я подивилась на листочок, що вона мені дала. Там був номер та ім'я. Ліна.


Коли я покинула потяг мене зустрів сильний вітер. Якось не привітно зустрів мене Київ. Ніби кричав, що краще повернутись назад. Але я не слухала ні його, ні інших.

До цього міста мені звикати ще дуже довго. Почнемо з того, що вибратись з самого вокзалу справа не з простих. Навчена, як то кажуть, вулицею, речі я тримала поряд із собою та не кидала на дорозі, щоб купити тортика. Але це ще нічого проблема. Йти у натовпі проти більшості ще важче. Люди пихаються. Ніби не бачуть, що крім них самих є ще хтось. Поряд впала жінка літнього віку і навіть їй ніхто не допоміг. Ну, тут добре. Я теж не допомогла. Я і так усю ніч пробула матір'ю Терезою.

На вулиці мене знов зустріла купа людей. Сподіваюсь, я швидко зніму квартиру та швидко зачинюсь у ванній кімнаті,  відмиваючи бесонну ніч. Але спочатку треба обміняти всі свої прикраси у ломбарді.

Заходжу у перший магазинчик, який потрапив на очі і купую нову сімкарту. Вводжу телефон Ліни, щоб не загубити та йду на пошуки ломбарду.

Я перейшла дорогу подалі від натовпу та пішла по вуличкі. Спочатку поряд було багато кафе та магазинів, але пізніше це все змінилось звичайними, затишними вуличками. Десь у таких закутках повинні бути ломбарди та сповіщення про зняття квартири.

Ще пару хвилин пошуків і я відчиняю двері у маленьку споруду.

- Добрий день. Мені треба обміняти усі ці прикраси. Скільки це буде коштувати? - я вивалила на стіл декілька браслетів, п'ять пар сережок, три каблучки та два кулони.

Старенький дідусь швидко зважив це все та видав мені досить велику сумму. Дякую мамі, яка весь час дарувала мені ось це все.

- Приблизно 7185 гривень. Але, якщо дійсно будете обмінювати віддам за 7200.

- Добре, я згодна, - швидко дістала свій гаманець та склала свої перші гроші. Вони приємно шурхотіли у руках. - А ви не знаєте де тут можна зняти квартиру? Щоб не дорого та тихо.

- Знаю. Моя знайома здає однокімнатну у цьому районі. Ти дівчина, наче, не погана. Можу дати номер.

- Буду вельми вдячна, - я посміхнулась цьому старигану та вже через хвилини три мала на руках номер, якоїсь жіночки.

- Вітаю. Я б хотіла запитати, чи здаєте ви ще квартиру?

- Так. Але прошу вибачення, звідки ви про це дізнались? - відповіла мила дама. На голос, років тридцять.

- Осип Михайлович порадив звернутись до вас. Мені конче потрібна квартира до вечора. Чи не могли б ми подивитись її прямо зараз?

- Звісно. Я буду у цьому районі через годину. Вас це влаштує? І, адресу я вам зараз надішлю, - підхопилась та. Видно, тут не часто комусь потрібна хатка.

- Добре. Буду чекати.

Отримавши адресу я пішла вуличками, думаючи про все, що сталось. Я у Києві. Перший раз так далеко від батьків, з маленькою сумочкою та великими амбіціями на майбутнє. Все сталось так швидко... Я досі не до кінця усе розумію.

Будинки пролітали швидко, а я, іноді, навіть забувала слідкувати за дорогою. Занадто поглибилась у старі думки. Але допускати цього занадто часто не можна. Адже, так можна і зовсім втратити себе.

***

Вже за годину я стояла у своїй маленькій квартирці на ближні три місяці. З самого початку ця жінка зовсім не хотіла здавати її мені, через вік. Але я завжди була дуже комунікабільна, вміла вмовляти та переконувати.

Найголовніше я маю - це дах над головою, але треба замислитись с приводу роботи, адже на навчання та їжу вони потрібні. Але то завтра. Зараз я хочу просто прийняти душ та влягтись на м'яку постіль, яка не вузька та не колихається у різні боки.

Легкий, літній душ допоміг тілу розм'якнути, а думкам роставити все по поличкам. Тільки голова торкнулась подушки, я заснула. Це і добре, адже ще від сотні різних міркувань перед тим, як заснути, і моя голова розкололася б на дві частини.