20 Експедиція. Початок

Nie rycz, mała, nie rycz
Ja znam te wasze numery
Twoje łzy lecą mi na koszulę
Z napisem «King Bruce Lee Karate Mistrz» 

Не кричи, і не ридай,

Ханабери полишай,

Моїй майці сльози - Тьфу!

Надпис там – усе йому…

викопний співак Ерік Кімоно (Польща)

Вечір був дещо підпсований вельможними ханаберами. Але це було не все. Тілько, зайшов до себе, як всю кімнату заполонили різні…сутності. Вони настільки звикли до керованості, що їм був реально потрібен, провідник волі, за словами Нітше. Божевільні потребують такого ж божевільного. Конформізм – ось основний принцип цього світу. Всі прагнуть, щоб їх макнули мордою у лайно, обізвали та принизили, щоб напхали ущерть забобонами та фальшивими ритуалами і вказали, що потрібно вважати правильним, прекрасним та цінним. Як виявилося, потойбічні істоти від людей відрізнялись лише фізіологічно, а от психологічно та соціально – вони були такими ж примітивними та недалекими YAHOO. Переконати їх, що їм не потрібен царь-амперетор-папічок - то як переконати свиню в болоті не рицькати…

Тому, Джорджу сяйнула думка і він озвучив її так:

- Я прийшов сюди, щоб провістити прихід нового володаря. Після виборчого турніру та коронування Володаря, мене Великі заберуть із цього світу.  Тому, очікуйте. Я повернусь за тиждень-другий і, невдовзі надам вам список змагань та систему оцінки їх виконання. А тоді у час який визначать Великі, будуть проведені вибори, а тоді коронування вашого нового володаря…. – коротше, як там казали Ільф та Петров -  Остапа понесло…Джордж наговорив їм сорок бочок арештантів. Він не бачив великої біди від своїх вигадок, мета яких була одна – щоб від нього відчепилися. І схоже це спрацювало. Якби тільки Джордж знав, що він наробив? Проте йому вибори локального володаря у локальному замку не здалися чимось не те щоб небезпечними, а й були навіть у дечому навіть смішними. «Вибори, вибори – депутати пі**ри»

Самому серйозному лепрекону замкової бібліотеки Джордж доручив дістати артефакт для фітнесу. Оскільки графині труба було скидати зайві кг та навантажити всі групи м’язів, потрібно було щось, що її змусить виконувати цю роботу. Біг або джоггінг Джордж навіть не намагався пропонувати – графиня, яка бігає алеями замку, тут буде сприйнято як поганий знак та навіть як свідчення її розумової хвороби.

Гоблін, який звався просто Джо, приніс необхідну книгу у химерно різьбленій коробці темного дерева, оббитої мідними полосами. Джордж полистав і полегшено зітхнув, підтвердилося очевидне, а саме - все новомодне, це дуже добре забуте старе-старомодне. Коробка-футляр до книги містила мішечки із мінералами та артефакт, який живився від носія та був запрограмований на 64 дні інтенсивної експлуатації. Він зв’язувався із всіма м’язами та контролював кількість та інтенсивність вправ. Основою було трусіння тілом у статиці (не біг), напівприсяди, повороти, нахили, рухи руками, головою і т.д.  та вправи із легкими навантаженнями, які у вигляді двох гантельок були у коробочці. Під час виконання вправ артефакт награвав бадьорі мелодії…Джорджу це так сподобалося,  що він мало не реквізував все собі. Прикольний гаджет, який за два місяці приводить тіло у повну норму, особливо коли після вправ передбачає водні обтирання та повітряні ванни (ходяння без одягу), а також пиття води з мінералами магнію, бурштинової кислоти і не у смішних дозах, як у спортивних таблетках, а такими, як встановив Джузеппе Бальзамо. Джордж пригадав, що у його світі А. Дюма написав тритомник «Записок лікаря» який ще відомий як «Джузеппе Бальзамо». Тепер ясно, чому цей твір ніколи не популяризовали, як і знятий у 1973 р. однойменний 7-ми серійний фільм із Жаном Маре в головній ролі. Хоча той, Каліостро, спіонерив то все у графа Сен-Жермена…Але то тема не для посполитого фентезі. А з іншого боку і не для трактату з квантової хронодинаміки…а зацініть, звучить як загадково і інтригуюче. Уміють сучасні алхіміки! Навчилися, як і золото загрібати, і голову тримати гордо і лошків вушастих на темній матерії тупоум’я та конформізму розводити. Не вийшло добути термояд у кількох десятках токамаків у 1980-х, не вийшло у кількох сотнях у 2000-х, не вийшло у тисячах і нині, а вони ще й кривульку у супер-пупер гадрянному буцайлу намалювали, і кажуть – це частинка Бога. Суперхуцпа! А тепер, тільки уявіть, що вони придумають далі? Навіть і не намагайтесь – то буде епічна хрінь! Бо, немає межі людській фантазії вчених, до рівня яких різним там Гарикам Поттерам та Більбо Злоткінсам, як пішки до Проксіми Центавра.

Джордж розмріявся. Монстрики почали зникати.

Нарешті всі розбрелися. Засинаючи, Джордж почув:

- То як ми будемо без керівництва до турніру?

- Нормально. Бо доки не вибрано Володаря, ми маємо повномочного канцлера…

«Канцлера-шманцлера» усміхаючись заснув Джордж.

Ранок.

Джордж снідав із вельможностями. Графиня уже звиклася із темою Джорджа-демона і розпитувала його про деталі своєї майбутньої метаморфози. Видно було, що вона вже однією ногою на майбутніх балах-прийомах, а другою – мчала до пристрасних коханків. Джордж дав графині коробку, пояснив, що й до чого та сказав – що контролювати все буде його помічник (Гоблін, який підслуховував за каміном вдоволено позеленів, не слуга, а помічник. Який, куртуазний цей Джордж, шкода не може стати нашим Володарем. Дуже шкода…)

Принцеса, яка протягом інструктажу Джорджа графині, відверто нудилася і крутила у руках якусь затерту мало не до дір книгу.

«А не Біблію вона так зачитала» - подумав Джордж і напруживши зір прочитав «Morgante Maggiore» (Великий Морганте). «Мама мія, так це ж аналог нашого Луїджі Пульчі, улюбленого поета знаного казкаря, ні скоріше, фьябаря Гоцці. У цій чи не першій книзі героїчного фентезі (1483) – два герої – велетень Морганте та його супутник Маргут мелють на фарш диких звірів та казкових чудовиськ, а потім смажать та зжирають. А поза цими геройствами безперервно  рятують ображених красунь, які їм трапляються на кожному кроці. Цікаво чи ототожнює себе принцеса із красунею Флорінеттою, яку ті два клоуни звільнили від ланцюгів та сліз і яка також до них приєдналась.