18 Маленький Замок Печалі. Знайомства

Розмови. Застілля. Контакти.

Застиглий в віках етикет.

І знову розквітнув забутий,

Засохлий осінній букет.

якась поетка.            

Ранок. Пташки миловані репетували у гіллі так, що здавалося, наче гардини ворушаться. Надмір кисню у повітрі та пахощі квітотрав’я морочили головою, як дівка до Дмитра. Будеш тут хитра, коли всі умови – пасторальні пейзажі, чиста вода і повітря – і повні тестостерону спраглі самці. То вам не сучасні, з дитинства напівстерилізовані ерзац-їжею та психічно кракнуті, звироднілим суспільством тотального споживання, істоти. Недолугі та жалюгідні людці, здатні хіба на пацкання лапками у гаджетах - «Однієї пляшки Кока-коли мало,а однієї дівки багато…»

Не згодні? Даремно. Кількість сперматозоїдів у сучасних чоловіків удвічі менша, ніж тридцять років тому. Є правда, диваки, які вірять, що колись мало жили. Та досить глянути, наприклад у вікіпедію,  на роки життя відомих людей, які легко долали 80-90 річні рубежі.  

Не переконало? А що, нині стали жити вдвічі довше?

І не ма на то ради – Джордж раптом пригадав, що він кабанує не на власній постелі у місті Лева, а хто-зна-де, і хто-зна-навіщо.

«Печалька, одначе. Але вставати все ж треба.»

Знов суха чистка. Знепилення. Віддалене видалення відходів.

Фу. Як незручно. Швидко, але виявляється, що і звичайне випорожнювання дає дрібку кайфу. Натомість, коли то все просто щезає із кишечника, м’язи ослабляються і відчуття ніби процес не пройшов до кінця. Тому, не потрібно зловживати, хай організм працює, як його зпроектували, бо некоректна експлуатація приводить до дуже неприємних поломок. А особливо, коли то все на мізки зав’язано, бо потім, коли знов стану людиною звичайною – мозок може «забути», як здійснювати навіть найпростіші тілесні відправлення.

Тим часом, в двері ввічливо постукали. Прийшов слуга. Запросив на сніданок та запропонував допомогу у зборах. Від допомоги відмовився. Але слуга настояв, щоб гість взяв картку із правилами. Пригадалося – етикет, від етикетки, яку один із Людовиків роздавав гостям. Там були цікаві речі. Не дзюрити за штору. Попросити слугу із відповідним значком. Той принесе дзбан і потримає спереду чи ззаду…а потім не гардиною промокне-підітре, а шматинкою… Коротше, все мало бути так як треба - comme il faut. Ну нє, нам такий етикет – і даремно не потрібен. На щастя, до даної етикетної біблії була ще картка з інформацією про страви, і треба було проставити прикладеним грифелем позначки, що гість не толерує. А, ну то це зовсім інша справа. А от ту книгу біблію етикету таки треба почитати. Почитаємо.Часу був вагон.

За десять хвилин до «Destination Time» слуга повернувся.

Джордж дозволив йому відкрити двері і пішов попереду. Слуга наче автонавігатор коригував рух, дріботячи позаду : - Прошу вас, сер, простуйте прямо. А за кілька кроків до лицаря в обладунках, який справа, поверніть наліво…

Ось і зал для прийомів.

Правила місцевого етикету Джордж прочитав, нічого особливого із нього ніхто не вимагав.  Джордж підійшов до дверей. Лакей відкрив двері, а слуга ззаду дав оголошуючому слузі команду рукою. Той проголосив:

- Сер, Джордж Блек, маг із Магрибу.

Джордж, зайшов і ступивши рівно сім кроків, нахилився у поклоні. Він зняв свій капелюх із міні натюрмортом із пір’ям фазана та чаплі і махнув ним, наче промітаючи повітря перед собою.  Розвів руки і на хвилю застиг, простягнув ліву ногу уперед приставивши носак до підлоги.

- Вітаємо у нашому замку, сер Джордж. – пролунав поставлений голос, немолодої, але і не старої жінки – І прошу, Вас, не треба церемоній – бо ми не у королівському палаці.

За столом вже сиділи, старша пані, якщо так можна сказати до особи якій і 45 років не виповнилося та принцесса Ада. Відразу занотував, наскільки сиве волосся додає жінці років. А так, вельми цікава пані, така у нашому часі ще вважає себе юною розою кохання – а от тут уже відпрацьований матеріал. Якийсь слабкий відтінок на кінчиках – так виглядає фарбування цибулинням. Хороший рецепт, коли є під рукою деметилсульфоксид, ПЕГ-400 та гліцерин. Недолік – запах.

Натомість фарбування хною – просте, як борщ і надійне як …долар. Одначе, хна добувається із індійської лавсонії, тобто дорого і дефіцитно.

Є кращі варіанти? Є! Багаті танінами, як і лавсонія, дубові галли. Такі кульки, на листі, які ще називають дубовими горішками. Вони містять до 70% танінів. Тобто висушити і розтерти.

Тим, часом принцеса Ада, запропонувала мені прийняти участь у сніданку. Сніданок був досить суттєвим. Ніяких там вівсяних кашок та морсиків. Запечені печериці із овочами типу ріпи, моркви та капусти. Кілька м’ясних страв та заливна риба. З напитків – вино, точніше іпокрас (вино із спеціями та травами) та сайзер-компот (вода з медом та яблуками). Виделки були. Ножі також. Виделки із двома зубцями, а ножі схожі на маленькі кинджали. М’ясо було непоганим, але дуже малосольним та із дивними смаками (Джордж розпізнав любисток, амарант та полин) Ще була смачна бобово-фасольна підливка, яка навіть на смак нагадувала індійське каррі. Хліб білий у вигляді плесканок. Пригадалось, щоб такий отримати, необхідно було просіяти муку крізь полотно із льону. Джордж трохи здивувався. Він очікував від середньовіччя значно менше. А вони собі явно догоджали не по-дитячому.