13. День до королівського балу

Ти - принцеса із царства магічного,

Поряд лицар готовий на все...

Як багато у вас і наївного й чистого

Ти не дівчина.  Ні, ти вельможне лице

майже за М. Цвєтаєвою

.

Капець. Тільки цього не вистарчало. Сопливого дівчиська.

Воно дуже прикольно читати класичні штампи-попаданці. Принцеса-красуня, закохується у головного героя з першого погляду, і заводиться із першого разу, як новий автомобіль. Герой миттю знаходить у неї точку «G».  І тисне від 4 до 12 разів на клаксон, уважно стежачи, щоб не перебити стандарт у 50 разів, поставлений Гераклом  юним дівам.

Че, слово, я б тим авторам чудовим їх брехливі язички добре б прикрутив. Якби міг. Бо то все для красного словця. Виключно. До чого нас привчили, те й сприймаємо за справжню монету? Може виключно для приколу? Хто зна. Цей світ дуже нелогічне місце.

Скажіть, а живучи у своїх звичних світах, чи багато хто  марив дівчатами із вищого світу? Маю на увазі насамперед мужчин. Бо до посполитих дівчат, дане твердження не вповні відноситься – жінки значно краще вміють поставити собі мету та ціль, і плювати їм на те, хто перед ними. Навіть боги не встоюють. Правда, поодинокі  мужчини також щось подібне здатні встругнути, але таких в порівнянні до кількості таких аналогів спосеред жіноцтва - жалюгідна кількість. Та, досить, бо хоча ця тема й гідна десятків розвідок, але точно не в даному твору.

Так от. Мур.Тьху. Провадимо далі.

Кому потрібні ці вироджені, розпещені, самозакохані і розпусні самки з вищого товариства?  Подивіться на наших реальних принців, принцес та королів. Без гриму та фотошопу вони викликають лише огиду. Будь-яка сільська красуня дає їм сто очок, як і місцеві мачо.

А ви спілкувалися із цими представникам знаті, олігархів, богеми? Не довелося? Значить  - пощастило! У богемців свій сленг, свої ритуали, звички, зобобони. Їхній світ не просто ворожий, він згубний для всього живого.  Ці істоти не бачать обслуговуючого персоналу, не сприймають життя поза своїм штучним світом, майстерно сплетеним талановитими аферистами і маніпуляторами. Всі пердстаники вищого світу, як і породисті домашні улюбленці -  абсолютно не здатні до самостійного існування, і поодинокі виключення з цього правила лише контрасніше це стверджують.

Однак, безконечна гонитва за успіхом, цим фата-морганним проявом сучасного життя значно м’якіша за середньовічно-феодальні звичаї. Втертися до феодальної еліти не важче ніж до топ-еліти сучасності, але, уявіть собі суміш найгіршої розпусти та крайної клерикальності, зміїної хитрості та баранячої  безграмотності, дикої жорстокості та пасторальної сентиметальності, клоунскої, незручної одежі, свинської гігіени, помноженої на кланові міфи, фантазії та забобони.

Крім того, щоб втертися до вищого світу тут потрібно майстрено володіти холодною зброєю, бо місцеві альфа-бета-самці явно не обмежуються ударами в писок і копняками у дупу.

Коротше, закохана принцеса – серйозна проблема. І якщо герой не готовий служити та плазувати цілому королівству – то треба сто раз подумати, ніж лізти до вищих сфер. Навіть за фантастичного співпадіння душ-планет-гороскопів-тіл герой не матиме шансів часто бачити предмет свого захоплення, бо ті хто має владу будуть значну кількість часу зайняті політичною, економічною та воєнною діяльністю. І часу на дансинг-романсинг буде дуже мало.  Правда є ще варіанти прогресорства. Але це приходить на думку лише мрійникам-романтикам, які в житті навіть бульби на 10-ти сотиках не вирощували. Це також цікава тема, але також не до місця. Якось іншим разом. А наразі - є проблема.

Тому, питання ставимо так - як позбутися принцеси за один вечір. Інструкція для реального попаданця. Та немає проблем – просто показати себе незграбним, боягузливим і недалеким хвальком. Таке всюди діє на 100%.

Принцеса Еліза.

Концерт був чудовим. А особливо візії. Марі Гутьє була на висоті. Бек-вокаліст був дуже непоганим. Юний та надзвичайно красивий. Сестра відразу поклала на нього око. Любить вона таких херувимчиків. А мені він здався занадто жіночим. Навіть майстер Гут був би кращим. Справжній мужчина. Спокійний і впевнений. У цьому шоу його заслуга була чи не всі 100%. Марі, ясна річ, непогана виконавиця. Але якось вона  вже співала у нас на закритій камерній вечірці. То було зовсім не те. На живу, без фонограми, без бек-вокалу.

Майстер Гут мав помічника. Він кивав йому і раз-по-раз із подивом зиркав вбік до цього дивного чоловіка. Дивного. Бо був одягнутий як відставний військовий. Жодних прикрас, навіть парик на ньому сидів  так, наче хотів сам зістрибнути із голови того пана. Красиве, аристократичне лице. Без гриму.  Таке враження, що він хотів заховатися. Ну хто ж ховається серед допоміжного персоналу. Навпаки, так він себе ще більше виставив напоказ.

А візії були надзвичайними. Замки, поля, річки із висоти польоту пташок. Дракони, які ширяли  у небесах, пролітаючи у темні отвори, схожі на кротові нори. Зоря, яка спустилася із небес і розлетілася різнокольоровими іскрами.

На големів намагалася не дивитися, бо то було так відверто, все у них було таке натуральне, і вони ніби створювалися поступово, набираючи людських рис, потім сплелися у пристрасних обіймах, а вже за мить почали поволі руйнуватися. Ідея була очевидною – людина постає з пороху, кохає і в прах повертається…то було так сумно і трагічно.

Не встигли мені обсохнути сльози, як Марі вже підійшла до нас із тим юнаком-вокалістом. Зблизька він був ще прекраснішим. Сестра стиснула мені руку із такою силою, що я мало не зойкнута. А юнак таки зробив на неї враження. Ще й скромний. І мовчазний. Лише червонів та опускав очі. «Ну що ж, удачі сестричко».

Принц Бастіан, який зазвичай усіх осіб мужського роду, що наближалися до нас намагався, як казав наш маг Ксенобос «помножити на нуль» - у випадку цього юнака чомусь був доволі-таки поблажливим. А як йому не бути поблажливим, коли Марі взяла принца під руку, і почала заглядати йому у очі, пускаючи цілі легіони бісиків.