Покинута квартира (Макс)

Через 2 години ми повністю розібрали коробки, і я запропонував Вані піти в ту квартиру.

- Ти збожеволів?! -  Крикнув на мене Ваня.

-Ти ж сказав, що не віриш в паранормальні явища — Іронічно сказав він.

- Я казав, але просто увірватися в чужу квартиру якось ненормально – Зітхнув він.

- Облиш це мі просто подивимось і підемо. - Продовжував наполягати я.

Ваня довго думав і нарешті сказав:

- Добре, але пообіцяй, що там нічого не порушиш. - Нарешті здався він.

- Добре...  Але я нічого не обіцяю. – Сказав я.

Ми вийшли з квартири й підійшли до тих дверей. Віна була сильно побита часом. Я підійшов до неї й потягнув за ручку, вона не піддалася. Я нахилився до замкової щілини й взяв скріпку з кишені й почав колупатись в замковій щілині. Ваня стояв за мною і спостерігав за тим, що я роблю. Після декількох рухів, замок піддався і я зміг відкрити двері.

Ми зайшли у квартиру. Перш ніж ми змогли переступити поріг, ми відчули такий неприємний запах, що не витримали й вибігли з квартири й швидко закрили двері, щоб запах не поширився в під'їзд.

- Боже, що за сморід! – Задихаючись прохрипів я.

- Не знаю, може, це тому, що у квартирі давно нікого не було. Трохи відійшовши від смороду сказав Ваня. – Давай більше не будемо туди заходити!

- Ти боїшся? – Намагаючись взяти його на слабо сказав я.

- Не намагайся взяти мене на слабо! - Сказав Ваня.

Він відвернувся від мене і попрямував в до нашої квартири.

- Я їду додому, якщо ти хочеш, можеш йти туди сам. -  Не звертаючись до мене сказав Ваня.

- О, добре. - Я похитнувся.

Ваня зайшов у квартиру і закрив двері.

А я, прикрившись футболкою, пішов далі оглядати квартиру. Перш ніж я зміг увійти в коридор, я був приголомшений смородом. Не звертаючи уваги на це, я зайшов у першу кімнату. Виявилося, що це була кухня.

Я почав лазити по ящиках. У них я знайшов пару тупих ножів і дивну ляльку. Чому вона лежала на кухні я зрозуміти не міг. Я взяв її з собою для того, щоб в дома краще її розгледіти. Далі я пішов у спальню.

Мені в поле зору потрапила стара шафа. Я підійшов до неї й відкрив її, але там не було нічого цікавого, крім одягу.

Коли я дивився на себе в розбите дзеркало, яке висіло над тумбочкою поруч з шафою то в дзеркалі, я побачив, що хтось стоїть позаду мене.

Я обернувся, але нікого не бачив, але помітив дивне полотно, якого я раніше не побачив, воно щось прикривало. Я вирішив зняти полотно. За ним я побачив портрет когось. Як тільки я зняв його, щось впало на кухні.

Коли я зайшов на кухню, я не знайшов його джерела. Списавши це на мою уяву я збирався піти, додому переступивши поріг кухні, я відчув дихання за своєю спиною.