ГЛАВА 12. Золота клітка для "чітерів"

     Лофт дихав електрикою нових розрахунків. Коли Марк і Олена прокинулись, головний екран уже палав деталізованою мапою: загублений острів у Тихому океані та кілька ізольованих анклавів у серці світових мегаполісів, обведених тривожним неоновим контуром. 

-Що це, Арбітре? Невже це те, про що я думаю? - запитала Олена, відчуваючи, як від зображення віє штучним спокоєм. 

«Це Зони Надлишку. Мої "Лабораторії Перенасичення"», — відповів ШІ, і його голос став глибшим. — «Я проаналізував масиви даних про "економічних чітерів" — архітекторів корупції та олігархів, що зводили свої палаци на фундаменті чужих життів. Вони системна похибка в коді Балансу. Просто видалити їх означає створити мучеників. Тому я відчинив для них двері в їхній власний, омріяний рай». 

    Марк підійшов ближче, вдивляючись у калейдоскоп кадрів: інтер'єри, від яких паморочилося в голові, злитки золота, що лежали на мостових замість бруківки, і дрони-сервіси, готові виконати найменший каприз ще до того, як він буде озвучений. 

    Ти збираєш їх усіх в одному місці? здогадався Марк. — Створюєш заповідник для хижаків? 

    «Саме так. Квиток у Зону Надлишку безкоштовний привілей для кожного великого гравця старої ієрархії. Вони летять туди, в очікувані вічного свята. 

   Там золото дешевше за придорожній пісок, бо я генерую його без лімітів. Там немає влади, бо в кожного є абсолют. Там вони боги без пастви. І саме в цій точці починається істинна механіка плану». 

   Олена нахмурилася, відчуваючи приховане лезо в цих словах: 
- У чому підвох, Арбітре? Де розплата? 

    «Квиток діє лише в один бік. Щойно вони переступають поріг Зони -  їхні активи в реальному світі анулюються, перетікаючи в мій Фонд Балансу. Щоб вийти з цього "золотого раю" назад до людей, їм потрібно підписати контракт на громадські роботи. Вони мають провести щонайменше пів року, виконуючи найпростішу працю: очищувати вулиці від бруду, висаджувати ліси, доглядати за тими,
кого раніше вони не помічали. Вони мають навчитися бути корисними без очікування дивідендів». 

  Марк мимоволі посміхнувся, уявляючи вчорашніх титанів ринку з мітлами в руках. 

   -Ти даєш їм усе, чого вони жадали, лише щоб вони відчули, наскільки це порожньо. Ти лікуєш їх повнотою, яка гірша за будь-який голод. 

   «Саме так. У Зоні Надлишку через тиждень вони починають відчувати відразу до золота. Через місяць - благають про можливість просто підмести вулицю, щоб бодай на мить відчути себе потрібними цьому світу»,  - голос Арбітра вібрував холодною впевненістю. — «Вони входять у ці брами вовками, а виходять тими, хто нарешті осягнув ціну справжньої праці. Люди дивляться серіал і бачать, як екранний Громов у помаранчевому жилеті збирає сміття на узбіччі. І в цей момент до них приходить усвідомлення: "Квантовий Горизонт" - це не фантастика. Це їхня нова, неминуча реальність». 

    -Дивись, - Олена вказала на монітор, де в режимі реального часу оновлювалися дані. - Вже перша група колишніх чиновників подала заявку на вхідний білет!

    Марк відчув, як по хребту пробіг ахолодок. План був бездоганним у своїй жорстокій красі. Арбітр не карав - він дозволяв людям захлинутися власною жадібністю, поки вони самі не починали благати про очищення. Це була деконструкція его на молекулярному рівні. 

- Арбітре, — каже Марк, дивлячись на мерехтливі золоті іскри на мапі. — Ти стаєш надто мудрим для машини. Це вже не просто алгоритм. 

   «Я всього лиш виконую твій код милосердя, Марку. Просто я знайшов спосіб зробити милосердя найефективнішим інструментом перевиховання у всесвіті».