Квантова заплутаність

Ми сиділи в напівтемному залі за великим білим столом. Нас було п'ятеро осіб: математик, програміст, економіст, психолог і я, фізик. Усі ми входили до складу надзвичайної комісії, що скликалася тільки в разі фундаментальних загроз існуванню транснаціональної корпорації. Навіть просто бути у складі цієї комісії значило отримувати щорічно на свій рахунок вельми солідну суму. Але ж якщо ми своєю працею успішно усували навислу загрозу, то наша винагорода багаторазово зростала.

Відповідальність також була дуже високою, оскільки в разі виявлення і підтвердження факту зради будь-кого з учасників цієї комісії, він чи вона попросту безслідно зникали. Всі ми це прекрасно розуміли. Тому в нашій лояльності можна було ані трохи не сумніватися.

Щоб потрапити в цей зал нам довелося пройти цілу низку попередніх перевірок. Біля самого входу нас зустріли два озброєних автоматами охоронці, які чергували цілодобово. Вхідні двері відчинялися тільки за відбитком пальця і додатковою звіркою голосової спектрограми. Після цього ми спустилися на ліфті під землю на глибину тридцяти п'яти метрів. Там ми залишили в роздягальні всі свої особисті речі, одяг і взуття.

Потім ми пройшли через дезінфектор і вдягнули однакові білі комбінезони та кросівки. Далі на нас чекали арковий металодетектор, тепловізійний термінал та рентгенівський сканер.

Нарешті ми змогли увійти в напівтемний зал, який був найсекретнішим приміщенням у корпорації. Його стіни, стеля і підлога були завтовшки в п'ять метрів. У них чергувалися шари нержавіючої сталі та бетону. При цьому всі металеві конструктивні частини були додатково заземлені, щоб повністю виключити будь-які зовнішні електростатичні та електромагнітні впливи.

У сам зал не заходив й з нього не виходив жоден кабель. Єдиним електричним приладом у всьому приміщенні був стельовий акумуляторний світильник. Вхід до зали закривали багатотонні бронедвері з гідроприводом і дистанційно керованим електричним замком. Відкрити їх могли тільки з поста охорони після натискання кнопки дзвінка на дверях з середини приміщення.

● ● ●

Ми чекали на ще одного учасника наради. На столі були пляшки з мінеральною водою, чисті аркуші паперу та механічні олівці з гумками.

До зали увійшов президент корпорації. Ми всі встали, вітаючи його. Президент коротко кивнув нам і поклав на стіл загальний зошит зі списаними від руки сторінками. Свої таємниці він не довіряв комп'ютерам, вважаючи за краще все записувати на папері.

Загуділи гідроприводи, зачиняючи масивні бронедвері. Потім почулося дзижчання. Це охорона дистанційно закрила електрозамок. Тепер зал був повністю відрізаний від зовнішнього світу.

Президент розкрив зошит, надів окуляри й почав нараду:

– Я скликав вас усіх з дуже важливого приводу. Близько двох місяців тому нам почали надходити уривчасті відомості про те, що у нашого основного конкурента таємно ввели в дію інноваційний квантовий комп'ютер. При його побудові було використано результати новітніх досліджень фізичних законів, зокрема принцип квантової телепортації. На цьому комп'ютері запустили систему штучного інтелекту під кодовою назвою "Фотон", яка дала їм змогу отримати грандіозну конкурентну перевагу. Від наших таємних агентів почали надходити дійсно неймовірні звіти про те, що "Фотон" здатний вгадувати числа, підіймати в повітря і переміщати предмети, кип'ятити воду в склянці та проробляти тому подібні фокуси.

Він випив води з пластикової пляшки, перегорнув сторінку в зошиті й продовжив:

– На початку ніхто з нас у це не повірив. Але одні й ті ж самі відомості регулярно надходили від цілої низки агентів, що значно збільшувало правдивість отриманої інформації. Департамент безпеки нашої корпорації спробував викрасти креслення квантового комп'ютера та першокоди "Фотона", але зазнав повного фіаско. Весь ланцюжок наших агентів було одномоментно розкрито, чого просто фізично бути не могло. Адже для формування агентурної мережі ми підкуповували абсолютно різних людей, які аж ніяк не підозрювали про існування одне одного. Ми негайно задіяли весь потенціал нашого відділу безпеки, кинули всі наявні засоби й ресурси на з'ясування справжніх масштабів загрози та її запобігання. Але все було марно. Противник передбачав всі наші дії на декілька кроків уперед, що дало йому змогу успішно чинити опір і завдавати нам вельми чутливих ударів у відповідь.

Президент на кілька секунд замовк, потім сумно додав:

– Скажу вам відверто: фактично, ми зараз перебуваємо перед обличчям повного краху нашої корпорації. Наші акції щодня падають у ціні, угоди зриваються, зросла кількість звільнень, наші дата-центри працюють із незрозумілими перебоями, до того ж постійні клієнти почали розривати контракти. Мені дуже потрібна ваша допомога. Ми повинні всі разом впоратися з навислою загрозою.

У залі запанувала тиша, яку невпевнено порушила програміст:

– Я можу лише припустити, що "Фотон" зміг створити комп'ютерну симуляцію всієї нашої планети. У ній він змоделював усе те, що є в нашому світі аж до останнього атома. Використовуючи цю симуляцію, він може прорахувати загалом все, що було, що є і що буде. Теоретично це цілком можливо, якщо "Фотон" володіє колосальними обчислювальними ресурсами, побудованими на нових фізичних принципах.

Їй відповів президент:

– На мій погляд, це абсолютно виключено, оскільки для цього безпосередньо до "Фотона" має надходити величезний потік інформації. Але ми через фальшивий вузол зв'язку вже досить таки давно відстежуємо основні потоки даних, які заходять і виходять із дата-центру "Фотона". Повірте мені, там немає нічого незвичайного, – президент перевів свій погляд на мене. – Чи може "Фотон" володіти екстраординарними здібностями, використовуючи лише тільки власні внутрішні ресурси?

– Теоретично, це цілком імовірно, – відповів я. – Якщо відкинути убік можливість відкриття нових, поки що невідомих нам законів фізики, то у "Фотона", як і в будь-якого іншого квантового комп'ютера, є вбудовані в нього лазери, генератори електромагнітних полів, прискорювачі потоків частинок, перетворювачі високочастотних струмів, магнетрони, кріоохолоджувачі, вакуумні пастки та інша цілком собі наукова апаратура. Фактично, будь-який квантовий комп'ютер – це вже сама по собі ціла діюча лабораторія, в якій є всі необхідні можливості для практичного використання квантової заплутаності та телепортації. Що зі свого боку гіпотетично надає йому так званих "екстраординарних здібностей".