75. Мільйони, більйони, безліч осколків

«Мільйони, більйони, безліч осколків наробили набагато більше шкоди, ніж саме дзеркало. Деякі з них, завбільшки з піщинку, розлетілися білим світом і, траплялося, потрапляли людям у вічі; вони залишалися там, а люди з того часу бачили все навиворіт або помічали в усьому лише погані сторони: справа в тому, що кожен крихітний уламок мав ту ж силу, що й дзеркало.

Деяким людям осколки потрапили прямо в серце — це було найгірше, бо серце перетворювалося на шмат льоду».

Полковник Вахід знову перечитав цитату, яку несподівано видала система у відповідь на його запити про властивості карбонатних кристалів.

Звідки це?

Авторство, як і посилання на джерело, не було. Судячи з стилю – частина якогось стародавнього тексту.

– Слава Прихованому! – на порозі кабінету з'явився капітан Сахім.

– Нехай прибуде з вами милість його, – привітав полковник ординарця. – Доповідайте.

– З Гадира щойно передали, – Сахім не став заглядати у свій планшет, – вийшли, в сенсі – долетіли.

– І? – Вахід відчув, як його долоні спітніли.

– Усі живі, весь екіпаж.

– А корабель?

– Наскільки можемо судити – також.

Вахід видихнув і обтер долоні об штани. Через прокляту звичку, нижню частину форми доводилося міняти двічі на рік. Але краще так, ніж гризти нігті.

Отже, нитка між системами Ракка та Гадір знову відкрита для навігації. Після купи нескінченно довгих днів, ще більшої кількості сивого волосся та певної кількості втрачених кораблів. Кількість людських жертв обчислювалася десятками.

– І що, в ім'я Прихованого, це було, що кажуть наші шановні вчені?

Капітан зніяковів, навіщось заглянув у планшет, наче сподівався там чарівним чином знайти відповідь.

– Вони працюють... і вони... не знають.

Вахід знову обтер руки об штани. Власне, чіткої відповіді він і не очікував, бо будь щось хоч віддалено схоже на пояснення, капітан почав би з нього.

Одне добре у всій цій історії із кристалами – полковника Хабібі від нього прибрали. Зараз колишнім заступником займаються фахівці внутрішніх розслідувань.

Генерал сказав – йому варто було величезних зусиль уберегти від того самого Вахіда.

Думає, Вахід не розуміє, що кожен у цьому світі дбає про власну дупу і будь-які рухи тіла спрямовані насамперед на це, ну а в другу, десяту чергу на порятунок якихось підлеглих. Вахід поки потрібен генералу, ось і залишився на своєму місці, а Хабібі успішно зіграв роль цапа-відбувайла, яким може стати Вахід, навіть генерал, якщо не вирішиться ця криза.

І ось, подяка Прихованому, начебто вирішилася. Зорельоти, які вилітали раніше, втикані бурульками, зі зрозумілої одному Прихованому причини знову почали долітати. Без ушкоджень, як і члени екіпажу.

Наче можна радіти, бігти до найближчого храму, збиваючи лоба бити поклони Прихованому, підносячи молитви одна щиріша за іншу, жертвувати на все і вся, чому ж не радісно на душі? Черв’як сумніву, а ще передчуття гризуть, не дозволяючи розслабитися і насолодитися благополучним вирішенням кризи. І черв’як цей від того, що вони ні на пів мізинця не розуміють, що відбувається, а особливо не розуміються в тому, який фокус викине нитка Павутини наступного разу.

«Краще б це не починалося», – вкотре подумав Вахід, маючи на увазі все: спочатку заблоковану, потім відкриту нитку, спосіб подолання її, те, що вони закрили ще кілька, та й найголовніше – що саме йому на стіл потрапила початкова доповідь, яка запустила весь ланцюжок подій.

– З тими, хто вижив точно все добре?

– Медики вивчають, – і передбачаючи наступне питання, – техніки вже розпочали розбирання корабля.

Вахід покивав. У принципі – роблять усе можливе та дозволене.

– Що розповідають вцілілі про нутрощі нитки?

– Бурульки, тобто утворення, присутні, проте в значно меншій кількості та візуально набагато тонші. У будь-якому випадку, проходженню зорельота ніяк не заважають.

– Як нитка між Юланом та Датуїном? – спитав Вахід і, немов підліток, який вперше зізнався в коханні, розхвилювався в очікуванні відповіді.

– Без змін, на найближчі два дні ми рекомендували громадянам утриматися від мандрівок між цими системами. Група вчених уже там, перші зорельоти укомплектовані обладнанням і… – капітан затнувся, – членами екіпажу.

Правильне слово: «смертниками», проте самим смертникам знати про це зовсім не обов'язково.

– Добре.

Час між закриттям Раккської та Юланської нитки, спливає рівно через дві доби. І тоді – момент істини! Чи мають вони справу з випадковістю, флуктуацією, якими кишить космос, чи це закономірне явище. І перший, і другий варіант мав свої плюси.

Якщо флуктуація – можливо вона ніколи більше не повторитися, проте надалі будь-який переліт буде пов'язаний з небезпекою рецидиву.

«Спочатку прийдуть лжепророки і почнуть вершити справи та закликати іменем моїм. На чорне вони стануть говорити – біле, а на біле – чорне. На світ будуть говорити – темрява, а на темряву – світло. І тисячі тисяч стануть слухати їх і підуть за ними».

Якщо закономірність, значить – є закони, які можна вивчити, а там і – Прихований допоможи – поставити собі на службу.

– А нитка у Співдружності? – хоча вона була заблокована значно пізніше Юланської, але мало що.

– Без змін, як і було обумовлено, не вдаючись до подробиць, ми попередили їх про наші проблеми.

– І?

– Резиденти доповідають – у всьому звинувачують нас, але зореліт поки що курсує.

– Отже, у найближчі дві доби все вирішиться.

– Отже, вирішиться, – повторив ординарець і для чогось заглянув у планшет.

 «Слухайте мене – істинно говорю, так буде. Упізнати їх можна буде по уламках темряви, захованим у серці».