71. Основний матеріал структур – карбонати

– Основний матеріал структур – карбонати, зокрема магнію та кальцію, з домішкою силікатів – від двох до двадцяти відсотків – систему розподілу виявити не вдалося, також майже у всіх об'єктах виявлено вплавлення однієї з алотропних форм вуглецю кубічної сигонії…

– Простіше кажучи – алмази, – перебив вченого полковник Вахід.

Доповідач кивнув. Він був у цивільному, не з військових, що сильно дратувало генерала Абдул-Азіса Хамані. Хоча, не так сильно, як уся ця ситуація.

Адже як усе добре – подяка Прихованому – починалося. Нова зброя нехай не зовсім зброя, але засіб впливу. Місце у Раді. І ось між ним і цілком заслуженою нагородою стоять якісь карбонати, і домішки алмазів не покращували справи.

– Тож можемо заробити! – кинув зі свого місця полковник Хабібі, та навіть наважився реготнути.

– Не можемо, – вчений зверхньо і навіть трохи, як здалося, зневажливо подивився на військового, проте вирішив відповісти. – Вартість втраченого обладнання, та й самого зорельоту, я вже не говорю про людські ресурси, непорівнянні з можливим прибутком. Я можу продовжити?

Питання відносилося до риторичних, бо ніякого дозволу вченому не було потрібно, та він його й не чекав.

Крім відсутності форми, у доповідача був відсутній хоч якийсь пієтет перед армійськими званнями. Хамані навіть підозрював, що той не відрізнить капітана від полковника, а полковника від... генерала!

Збільшене зображення прозорих кристалів на екрані, або, як називав їх учений: «об'єктів» замінили нутрощі зорельоту, пронизані кристалами. Декілька фото змінили один одне, потім розташувалися в своєрідній таблиці – три на чотири.

«Дванадцять», – подумав Хамані. Збіг?..

– Тут ми бачимо, як об'єкти поводяться усередині кораблів. Найбільш тверді сплави та матеріали, включаючи обшивку та захисний кожух двигуна, для них не є перешкодою. Об'єкти їх протикають, немов залізна голка паперовий лист. Те саме стосується і тіла людини.

Зображення зорельотів змінилися людьми, всі мертві, всі проткнуті «бурульками» – про себе Хамані продовжував називати ці структури саме так. До речі, чи недоречно згадалися слова Писання: «Коли небо розколеться, коли моря переллються і стануть єдиним морем, коли зірки і те що між ними позбудеться свого світла, тоді з пітьми споконвічної прийдуть вони: вигнані».

– Трапляються досить цікаві випадки, – продовжував доповідач, – зокрема, капітан корабля «Вогник» Закір ібн Ісар був виявлений у такому стані.

Місце безлічі картинок зайняла одна – щось дуже схоже на шматок льоду лежало посеред каюти, всередині вгадувався довгий темний предмет.

– Наскільки бачите, об'єкти як би обволікають тіло, уклавши капітана у якусь подобу кокона.

«І світло знову зміниться пітьмою, і проллються ріки крові, і брат піде на брата, а батько на сина. І багато, багато хто прийме в серця свої темряву».

– Він живий? – спитав Хамані.

– Хто? – щиро здивувався вчений.

– Капітан Закір.

– А! Ні звичайно, помер від численних внутрішніх травм, об'єкти пронизали його, проте сама форма дуже цікава.

Так, цікавіше нікуди. Місце в Раді відсувалося все далі, і цікавість слабка втіха. Хоча, яка Рада, тут хоч би свою посаду зберегти, разом із головою.

Вчені нехай думають, як розгадати таємницю бурульок, а в нього – генерала Хамані є важливіші завдання. І найважливіше, навіть першочергове – кого визначити жертовним цапом. Політична, військова, життєва, будь-яка мудрість каже – якщо щось пішло негаразд, хтось має бути винен. Якщо цим кимось не хоче бути Хамані, то треба вчасно підставити іншого. Кандидатів два: полковники Вахід та Хабібі. На перший погляд, найкраще підходить перший – з першого дня на чолі проекту, у найвідповідальніший момент залишив пост задля праці із ворогами – ОСПВ-шниками (те, що на той момент найвідповідальніше місце було у Співдружності і те, що Вахід вирушив туди за наказом, не змінювало суті). Може, його там завербували!

– Усього в проблемні, е-е, нитки було відправлено дванадцять кораблів, – продовжив доповідач.

«І тут дванадцять».

– І всі дванадцять з'явилися у представленому стані, включаючи дослідницькі зонди. Таким чином, на сьогоднішній час ми можемо говорити про небажаність та небезпеку перельоту між системами Ракка та Гадир.

– А як між системами Юлан та Датуїн, – поставив несподіване питання Хабібі, яке наводило на думку, що рапорти та звіти полковник не читає.

– Без змін, – не став вередувати, і навіть кидати зневажливі погляди вчений. – Транспорти благополучно досягають точки призначення, екіпаж живий. Наскільки знаємо, в нитці Співдружності те ж саме.

– Прогнози?

– Між блокуванням гадирської нитки та нитки між системами Юлан та Датуїн був проміжок у чотирнадцять днів. Після першого виявлення об'єктів, пройшло всього сім, логічно припустити, що найближчий тиждень все покаже. Чи маємо справу з локальною, властивою лише одній нитці аномалією, чи це, так би мовити, масове явище.

Тим більше варто поквапитися з жертовним цапом. І Хамані дедалі більше схилявся до кандидатури Хабібі. Так, відданий йому, але таких як Хабібі можна створити не один десяток, піднявши якихось молодших офіцерів, або організувавши переведення до столиці з дупи всесвіту. Як не крути, а Вахід йому потрібен, доки не вирішиться криза. Та й полковник, напевно, стане вдячний, особливо після того, як Хамані натякне, що врятував його дупу, прикриваючи своєю... сідницею.

«Дупи… сідниці… Про що думаю?..»

– Ви доповідали є ті, хто вижив, – на відміну від Хабібі, поставив цілком доречне питання Вахід.

– Звісно! – пожвавішав доповідач, і на екрані з'явилося зображення голого лисого чоловіка, який лежав на білому столі. Все тіло було втикане датчиками. – Капрал Іхтібар з «Відважного» поки що єдиний, хто вижив. Наскільки можемо судити, тіло капрала за всіма основними показниками не відрізняється від тіла середньостатистичної людини його віку.