66. Серце бухало

Серце бухало, наче було окремою істотою, замкненою в клітці ребер, і тепер мало намір будь-що вирватися на волю.

Туган читав раніше всі ці порівняння про серце, яке б'ється, наче удари барабана, про кров, яка стукає в скронях; прочитав і забув, епітети не затримувалися у свідомості, яка різниця, що там із кров'ю героя, головне – дія, екшн, що далі. Тепер, коли випробував на собі… яке далі, яка дія, зробити крок, не впасти від надміру почуттів – вже подвиг!

Переливчаста накидка попереду то з'являлася, то зникала за спинами численних перехожих.

Розчавити капсулу! Як він міг забути!

Спітніла рука, мабуть, з десятого разу намацала потовщення на передпліччі. Здавила – нічого, ще раз – з тим же результатом, мокрі пальці просто зісковзували зі шкіри.

Зайнятий роздавлюванням капсули, Туган ледь не втратив «хамелеона». Холодний піт пройняв його, якщо зараз «упустить», доведеться починати з початку, Туган не був певен, що ще раз витримає, а головне – наважиться на таке.

Але, як кажуть: «кожна грозова хмара має світлу смугу», перелякані пальці (а чи можуть пальці перелякатися?), судорожно вчепилися в шкіру і таки розчавили прокляту капсулу, залишивши на тому місці червоний пухир.

Все, назад дороги немає!

Хоча, чи була вона раніше? Коли, в який момент Туган пройшов, прожив точку неповернення.

Коли погодився працювати на лисого?

Потрапив у будинок до Вагіза?

Помер Хаджі Рахім?

Прилетів на Онон?

Або ...

Зважився почати хадж?

А може взагалі, коли народився. Вірять же єретики-махдисти, що все наше життя, від народження до смерті, всі добрі та погані вчинки записані на золотих сторінках у Книзі Життя. Якщо так…

Вдалині майнула переливчаста накидка, і Туган прискорив крок, розгубивши решту думки.

Бух!

Бух.

Здавалося, биття його серця чують усі оточуючі.

Бух.

Бух.

А чи може його почути той? У накидці?

І знову холодний піт пробив Тугана.

Зараз він повернеться, вкаже на нього пальцем, а потім...

Що потім?

Нічого хорошого – точно.

От би зазирнути в Книгу Життя, одним оком, переконатися, що сьогодні буде все гаразд.

Все обійдеться.

Він знову втратив «хамелеона».

Клята накидка! Постійно змінюючи кольори, відтінки, вона підлаштовувалась під навколишнє. Тільки тому, що Туган знав, що шукати і куди дивитися, та ще милістю всевидячого Прихованого, він не «упустив» його, її, а можливо – їх.

Лисий сказав двадцять хвилин. Туган подивився на годинник – п'ять! Минуло лише п'ять, ще п'ятнадцять, цілих п'ятнадцять, справжня вічність! Ні, він не витримає стільки!