58. Крик. Крик блукав вулицями та провулками Онона

Крик. Крик блукав вулицями та провулками Онона. Катався на саморухомих тротуарах, піднімався швидкісними ліфтами, опускався ескалаторами. Легко долав ефемерні бар'єри голореклам, сягаючи наступного ярусу.

Крик.

Крики.

– Бий білорясих!

– Спокусники!

– Гвалтівники!

Крик залишав після себе розбиті вітрини магазинів і закусочних, перевернуті візки вуличних торговців, просто розбиті вікна і вирвані двері. Те, що більшість постраждалих закладів не належало імамістам мало хвилювало крик, а тим більше тих, хто його видавав.

– Бий білорясих!

– Дітовбивці!

– Канібали!

Як водиться – великий крик, народився з малого.

Жінка – мати сімейства, якийсь час тому рухалася цією самою вулицею, навантажена покупками та турботами. Вулиця була не те щоб забита народом, але досить жвава. І галаслива.

Писк, ледь чутний звук привернув увагу жінки. Тим більше, що він був знайомий – так пищіть у внутрішньому вусі, коли з рахунку списуються гроші. Наприклад – за покупку. Оскільки жодних покупок вона не робила, жінка зацікавилася незвичайною поведінкою мікрочіпа. Піднявши зап'ястя, вона вивела на нього баланс рахунку, на подив жінки, він виявився рівним нулю.

Скільки вже по візору, у новинах, у інших засобах масової інформації, та й в самих банках наполягали на необхідності регулярного оновлення баз даних безпеки чипів дистанційної оплати. І скільки людей вирішували, що це стосується не їх.

Кіберзлочинці, де вони? Тільки у кіно. Ну чи грабують якихось багатіїв. Я ж – простий роботяга, що з мене взяти?

Так, з роботяг взяти можна значно менше, зате і пограбувати легше.

– К-караул, – народила жінка раптово пересохлим горлом.

Звук цей, однак, не справив жодного впливу на оточуючих.

– Грабують, – вимовила жінка трохи голосніше. З тим самим результатом.

У пошуках чи то співчуття, чи то злочинця вона почала оглядатися, і треба ж такому трапитися, поряд з нею стояв і спокійно розмовляв по комунікатору імаміст.

Все склалося у нещасній жіночій голові. Останні новини про злочинну натуру білорясих, нулі на власному рахунку.

– Ах ти! – вона кинулась на нещасного білорясого. – Тримай його!

Здивований імаміст почав відбиватися.

До місця інциденту швидко підтягнулися люди, і їх симпатії були аж ніяк не на боці віруючого у Прихованого.

– Бий білорясих!

– Злодії!

– Вбивці!

А далі, як водиться, пішло наростаючою і накатаною.

Крик та праведне народне обурення залишили по собі сміття.

Порвані сумки, речі, шматки чогось, за якими неможливо зрозуміти форму та вигляд цілого... кров... кілька нерухомих тіл.

Сміття.

Одне з тіл належало широкоплечому бородатому чоловікові, та ще з лазерним тесаком на поясі, який так і не залишив піхви.

Поруч, поклавши голову чоловіка собі на коліна, сидів юнак. Коротка стрижка, темне волосся, худе, витягнуте обличчя.

– Безглуздо це, – казав чоловік, кров виходила, разом зі словами, говорячи про, крім зовнішніх, ще й про внутрішні кровотечі. – Вісім, вісім сутичок із сутностями пережив. І вижив.

– Потерпи, вже викликав швидку, – хлопець говорив це вже не раз, незрозуміло, кого переконуючи.

– Вісім перлин, а здохнути посеред вулиці від озвірілого натовпу. Нерозумно, безглуздо все це.

– Потерпи вже скоро.

– Знаєш, що, хлопче, – чоловік заворушився, через що викликав нові потоки крові.

– Не треба… – спробував зупинити його Валидимир (а це був він).

Не слухаючи юнака, чоловік поліз кудись за пазуху, рука витягла невеликий полотняний мішечок.

– Тримай, – він з силою засунув мішок у руку юнака, – беріг, не хотів продавати, гарна вона… тепер, чого вже.

– Потерпи… – хлопець не договорив, голова чоловіка відкинулася, очі залишалися розплющеними, наче він забув моргнути.

Голореклами довкола показували приклади шикарного життя, інтер'єри дорогих номерів та закликали купити тури до екзотичних місць.

Хлопець акуратно опустив голову померлого на пружну поверхню тротуару. Мішок і руки просочилися кров'ю, як і шальвари юнака.

Розв'язав мішечок, перевернув. На руку Валидимира викотилася кулька близько сантиметра в діаметрі. Валидимир досить бачив пауперлин, щоб впізнати. Однак, на відміну від бачених, ця переливалася всіма кольорами веселки.