51. «Жучок» палив шкіру крізь тканину кишені та тонку підкладку

«Жучок» палив шкіру крізь тканину кишені та тонку підкладку. Туган відчував його, наче клятий пристрій чаклунів важив цілу тонну. Ще йому здавалося, він відтягує кишеню і щоразу, переступаючи поріг будинку, чекав оклику: «Гей, що це там у тебе?»

«Прокляті чаклуни! Людину на замовлення вони виростити можуть, а зробити маленьку стежачу штуку – ні».

– Я, е-е, до Вагіза, мене викликали.

Вартовий біля дверей зміряв його зневажливим поглядом, але впустив.

Він знає! – промайнула панічна думка. – Вони всі знають, тому й викликали!

Хоча, заради справедливості, після останньої зустрічі з дізнавачем і врученням «жучка», Вагіз викликав Тугана вже кілька разів, причому сам капловухий проповідник називав це «запрошення», і щоразу по годині, а то й довше вів з ним теологічні бесіди. Слід сказати, Туган слухав у пів вуха, більше зайнятий пристроєм у кишені.

На цей раз у напівтемному коридорі він виявився не сам. Коли Туган побачив, хто тут, серце не просто забилося частіше, а застукало, ніби вибиваючи дріб із тонкої грудини, ну чи намагаючись вистрибнути.

Незнайомець у костюмі-хамелеоні, він був тут, стояв у півоберту до Тугана і, не звертаючи на нього жодної уваги, щось гортав у невеликому наладоннику.

Тугана кинуло в жар, потім у холод.

Але пальці, ніби живучі своїм життям, поповзли до кишені і намацали кругляш прилада.

Туган зробив крок до незнайомця, той не ворухнувся, цілком зайнятий своєю справою.

Ще крок.

До черевиків ніби причепили гирі, ноги важко відривалися від підлоги.

Потім ще.

Якби не плащ-хамелеон, Туган відчув би його запах.

Рука виповзла з кишені, «жучок» мало не випав із слизьких пальців.

Наступний крок вів Тугана повз незнайомця, і на початку руху Туган простяг руку і доторкнувся до накидки.

«Жучок» відразу прилип і розчинився в мерехтливій тканині.

Туган навіть здивувався, як легко в нього це вийшло.

Ноги, які раптом стали легкими, понесли його далі, на зустріч з Вагізом.