47. Віктор Галіцин з вікна свого кабінету дивився на сіру пустелю

Віктор Галіцин з вікна свого кабінету дивився на сіру пустелю.

Він стільки років прагнув сюди, нагору, скільки поганого зробив, доносів написав, у тому числі й на тих, кого напередодні називав кращими друзями, скількох підставив і підсів, і все лише заради того, щоб у вінці кар'єри мати найневиразніший на планеті вид з вікна.

Згадалися вечірки, які вони закочували на нижніх поверхах.

З випивками, конкурсами, одного разу, він став переможцем у гонках на стільцях, обігнав навіть загальновизнаного чемпіона Романа Ізмайлова. Вшановували його тоді всім відділом, гойдали разом зі стільцем.

Де зараз Роман? Його звільнили з контори після промаху на Денебі. Віктор постарався, доповів начальству під потрібним кутом.

Зараз, напевно, десь там, унизу… Віктор придушив у собі ірраціональне бажання дізнатися про долю колишнього товариша.

Від вікна погляд повернувся до екрану, на якому стражники в квітчастих мундирах на напівтемній вулиці якраз добивали з фазерів світлі згустки.

Рухом долоні він зупинив запис, бо переглядав його не вперше, і згорнув екран.

– Десь ще подібні інциденти мали місце?

– На Абу-Кальбі, – Ушицький навіть не став звірятися з папкою, – це умма Аксума. Записів роздобути не вдалося, але, за свідченнями очевидців, сяючи аномалії виглядали в точності, як на Сілен. Крім цього, супутні явища, як то: відмова електрики та електроніки, а також смерть контактерів також виявилися ідентичними.

– Як впоралися на Абу-Кальбі?

– Аналогічними методами, застосувавши зброю. Лише в імамістів місцева міліція має на озброєнні бластери. До уваги, на Абу-Кальбі інцидент трапиться сімома днями раніше.

– Що ця інформація нам дає?

– Поки не зрозуміло, – чесно зізнався Ушицький, що аж ніяк йому не було властиво.

– Якщо аксумці також постраждали від цього явища, логічно зробити висновок про їхню непричетність до нього, – Галіцин просто розмірковував вголос.

– Або причетні, і ми стали свідками польових, так би мовити, випробувань, – парирував підлеглий.

– Випробування чого?

– Зброя.

– Прекрасна зброя, з якою здатний впоратися загін стражників! – цей Ушицький останнім часом почав багато собі дозволяти, головним чином – мати власну думку. Мало того, наважався висловлювати її вголос. Дмитро був уже третім помічником Галіцина, відколи він обійняв цю посаду. Попередні два не протрималися й року, цей працює незабаром буде півтора. Братця свого підтягнув до відділу, однокурсників, думає Галіцин не помічає. Час, час перетрусити ближнє оточення, але не зараз, як тільки розберуться з кризою.

Підлеглий, мабуть, якимось чуттям зрозумів настрій начальства, тому зберігав мовчання, навіть виструнчився струнко.

«То-то. Знай своє місце!»

– Тримайте мене в курсі. Ще щось?

Перед тим як відповісти, Ушицький звірився з папкою.

– Пам'ятайте, я вам доповідав, одна з ниток Павутини стала непридатною для навігації.

«У сенсі, «пам'ятаєте», цей шмаркач натякає, що у нього склероз! Ні, час, час прибирати хлопця. У якийсь прикордонний гарнізон, з тих, де постійно трапляються сутички з окраїнними барончиками».

Так і не дочекавшись ствердного кивка Галіцина, Ушицький продовжив:

– Подібне повторилося, цього разу непрохідність зафіксована в нитці, яка поєднує планетні системи Валахарі та Тофен.

Галіцин секунду поміркував, чи не вийти з себе, мовляв, «з цього слід було починати», вирішив поки що залишити, як є.

– Що означає непрохідність? – Галіцин прийняв рішення, якщо Ушицький розвине цю думку, він пожартує щодо фізіологічного підтексту цього слова. Віктор небезпідставно вважав себе володарем еталонного почуття гумору.

– Як і на Юлані, ті, що вилетіли з Валахарі, поверталися у вихідну точку.

– А з Тофена?

– Аналогічно.

– Одна подія – випадковість, дві – закономірність. Які гіпотези висувають наші вчені?

– Організована спеціальна група, поки припущення відсутні. Справа ускладнена формальною незалежністю Валахарі та Тофен, проте системи, як відомо, перебувають у сфері інтересів каганату. Частину вчених під виглядом туристів, вже відправлено на місце.

– Перша нитка закрилася в імамістів, друга – у каганаті. Аналогічно і з сяючими аномаліями. Чи немає тут зв'язку? До речі, який час розділяє блокування ниток?

Ушицький зазирнув у папку, порахував у думці.

– Сім днів, – промовив приголомшено.

«То-то, хлопче, вчися, поки можеш».

– Але якщо… якщо імамісти стоять за цим… якщо вони навчилися блокувати нитки…

Він не доказав, перспективи були зрозумілі й так.