31. Аміра вдягнула вільну сукню з хінської парчі

Аміра вдягнула вільну сукню з хінської парчі. Переливчаста тканина була красива сама по собі, проте її ще прикрасили складною вишивкою з люмінесцентної нитки з вкрапленнями коралового бісеру і чорних шиладжитських перлин.

Аміра тоді йому всі вуха продзижчала, перлини на Шиладжиті видобували зовсім не з океанських раковин, навіть навпаки – в горах. Вони були продуктом багаторічної роботи опадів, розмитих вулканічних порід та вітру. Ідеально круглі, без вад зустрічалися вкрай рідко і коштували надзвичайно дорого, майже як їхні космічні сестри павуперлини. Але тоді Аміра тільки стала його дружиною, і Угедей дозволяв їй багато чого.

Традиційні чоботи гутали з загнутими носами, і конусоподібна шапка саукеле, що також була розшита і світитилася, довершували вбрання. Зважаючи на становище молодшої (поки молодшої) дружини, пояс на неї не одягли.

На церемонії, крім слуг і лікаря, були присутні тільки найближчі: ханша-мати Борте, Субудай, як майбутній тесть, та й куди ж без нього – братик Джучи. Старша дружина Сохіхел із дівчатами спостерігали за церемонією по міжпланетному зв'язку – одна хвилина коштувала тисячу теньге, але церемонія УЗО коштувала того.

День, коли стане відома стать майбутньої дитини і, відповідно, чи носить ханша під серцем спадкоємця.

Аміру підвели до низького лежака, накритого синьо-золотою кошмою.

Непрозора завіса тих же кольорів відокремила молоду ханшу від глядачів.

Всі погляди перемістилися на поки що сірий екран.

Угедей кинув погляд на присутніх – Субудай дивився на Борте, помітивши увагу Угедея, поспішно повернув очі до екрану.

Може, вірні чутки, і між цими двома щось було?

П'ять весен тому він набрався сміливості і запитав у матері, тоді вона видчитала його, як хлопчиська. Але на питання, так і не відповіла, отже – свербіж невідомості залишився.

 «Стану каганом, поговорю із Субудаєм! А що, мені все буде можна!»

Екран засвітився, показав кольорові плями та смуги.

Це була третя церемонія Угедея, і все одно, скільки ні силкувався, ні двічі до цього, ні зараз, він не міг розрізнити у тьмяному мерехтінні тільце майбутньої дитини. Та власне, йому й не потрібно, на це є лікар.

Плями рухалися та переливались.

Завмерли всі, навіть слуги.

Нарешті, екран погас, через деякий час завіса відкинулася, показавши присутнім розчервонілу Аміру.

Тільки дружині дозволено повідомити чоловікові стать дитини.

Вона рушила в його бік, як здалося Угедею, навмисне повільно. Дивлячись на неї, хан намагався зрозуміти, яку новину зараз повідомить дружина.

Нарешті Аміра завмерла перед ним, скромно опустивши погляд.

– Мій пане, це… хлопчик! – голос Аміри таки дав півня, але це не мало значення.

Хлопчик! Спадкоємець! Майбутній хан!

«Дякую роздавачеві благ Тенгрі небесному, нарешті!»

Хоча тут, напевно, слід подякувати золотоволосій Умай – покровительці дітей і породіль. Нічого, буде ще час молитвам та жертвам богині-матері.

Першим, за старшинством, його привітав Джучи.

– Вай, молодець, брат, нарешті! Найкращі побажання майбутньому племіннику!

Або здалося, або в голосі Джучи проскочило знущання. Ще б пак – незважаючи на молодість, у самого вже є син.

Потім мати, потім Субудай. А ось намісник явно був не дуже задоволений, напевно, мав види на свою доньку і можливого онука.

– Пане мій, – знову сказала Аміра, – хлопчик. Пам'ятайте, ви обіцяли...

Обіцяв? Що він встиг пообіцяти? Точно – зустрітися з цим її бородатим шейхом, ще й мати всі вуха продзижчала, щось там про білий одяг.

– Обіцяв, значить зроблю, – милостиво погодився Угедей.