24. Згадайте, що сказано в Писанні

– … Згадайте, що сказано в Писанні: «Як перше творіння всіх речей було від єдиної душі, так і воскресіння – від єдиної душі віруючого». В останній день, коли перша душа повернеться до тіла, всі інші душі будуть повернуті, разом з нею, і всі речі будуть відновлені, кожна на своєму місці. І все, коли-небудь створене та написане, також буде повернуто, так що думайте, що творите і що пишете, браття.

У тиші маєтку, під куполом з хмарами, голос Вагіза, хоча Туган про себе все ще називав його «проповідник», не гримів, як на вулиці, але навіть опустившись на тон, він все одно притягував, незбагненним чином заповнюючи простір саду.

– Якщо ваша душа є одним із станів душі віруючого, займе вона належне місце в небесному Джаннаті, разом із сонмами душ праведників. Але миліші за інших отцю нашому Прихованому ті, хто віддав життя у боротьбі за Істинну Віру. Щасливий той, бо душа його буде першою повернута у Друге Пришестя, в обхід душ праведників та інших віруючих, минаючи суд і чистилище, бо вони є першими мешканцями царства майбутнього, царства гармонії.

Говорив Вагіз це півдесятку слухачів, але стільки сили, стільки знання і впевненості було в його словах, що Туган, подібно до інших, заслухався, боячись найменшим рухом, або надто гучним видихом порушити чарівний стан.

– У день воскресіння, Прихований Імам займе належний престол і запитає: «Якою смертю помер?» І той, хто відповість: «смертю мученика» щасливіший буде за інших, і сам Прихований стане шанувати його, та хвалити в присутності багатьох. І це так само істинно, як те, що Прихований прийняв цей світ, упорядкувавши його із хаосу.

Вагіз замовк, дозволяючи обміркувати свої слова. Подібні до цієї, невеликі проповіді, він проводив з ними кілька разів на день. Іноді дозволяв ставити запитання, завжди уважно вислуховував, після чого не поспішаючи давав ґрунтовну і завжди вірну відповідь.

Слухачі сиділи, обмірковуючи почуте. Проповідник підвівся і, поманивши Тугана, рушив углиб саду.

Туган швидко побіг слідом.

– Отже, брате хаджі, ти в нас уже дві доби, чи все тебе влаштовує, чи не кривдить хто? – він ще знизив голос, мабуть, щоб не заважати решті.

– Дякую, брате, – Туган подумав: «Невже виженуть?» Іти звідси не хотілося, навіть дуже, йому давно вже не було так добре і так спокійно. Знову ж таки досить смачно годували тричі на день. – Все чудово.

– Радий чути, дуже радий.

– Чий це маєток? – несподівано наважившись, спитав Туган. Будинок багатий, та сад із куполом, господар, напевно, не з бідних.

– Одного нашого брата. Отже, чим би ти хотів зайнятися далі?

«Точно – виженуть, ось прямо сьогодні, за ворота!»

– Я… я не знаю, – і несподівано зізнався, – Учитель завжди думав за мене.

Проповідник похитав головою.

– Твій вчитель – Хаджі Рахім – свята людина. Не перервись його життєвий шлях, скільки б ще добрих справ він міг зробити.

– Так, – завжди, за згадки Вчителя, у Тугана на очі наверталися сльози.

– Хотів би ти розквитатися з винними у смерті Хаджі Рахіма.

Вагіз не питав, а стверджував, але Туган про всяк випадок кивнув. Тим більше, що він справді хотів.

– Ми намагаємося надати світло істини заблукалим душам, а вони нас ганяють, наче злочинців. Ми хочемо врятувати їх, дарувати життя вічне, а на вдячність вони вбивають найкращих із нас.

– Будь прокляті невірні!

– Будуть, обов'язково будуть, і понесуть заслужену кару з нашою допомогою, якщо на те буде воля Прихованого. Чи міцна твоя віра, брате Тугане?

– Міцна!

Вагіз уважно подивився на нього, причому так уважно, що Туган відчув сумнів у своїх словах.

– Бачу, брате. Чекай і не втрачай віри, тобі буде дано шанс поквитатися з невірними.