20. Ви хотіли бачити мене, Субудай-ага?

– Ви хотіли бачити мене, Субудай-ага?

– Сідай, – Субудай показав на подушку біля низького столика, навпроти себе. – Зіграємо, – він відкрив дерев'яну дошку для нард, просту, навіть не різьблену. В молодості здобув її в одному з походів, ще під керівництвом легендарного Єсугея. Довгі роки возив із собою в обозі, тепер ось зайняла почесне місце вдома.

У Субудая було багато нардових дошок. Посада намісника передбачає деяку владу та вплив, а також деяку кількість людей, які бажають скористатися тим та іншим, природно, для своєї вигоди. А сприяння в тій чи іншій справі передбачає деяку подяку. Коли послугою у відповідь, коли грошима, коли подарунками. Ось завдяки останньому, у Субудая і накопичилися дошки для гри, а всьому виною фраза, яку колись обронив, що серед інших видів пасивного дозвілля, віддає перевагу нардам. Сказав і забув. Однак люди почули, не забули, і після того – пішло. Золоті, посипані діамантами, з цінних порід дерева та каменю, антикварні та нові, були навіть одні з павуперлиною, але всі вони припадали пилом десь у скарбниці. А ось ці, трофейні чомусь прижилися в особистих покоях. Часом, вони з Мунке засиджувалися за грою до ночі, бо нарди, на відміну від багатьох інших ігор, сприяють спілкуванню.

Субудай першим потягнувся до гральних кісток, затертих часом, як і дошка. Перемішав у руці – стаканів до дошки не прикладалося, кинув.

– Чотири, – сказав уголос, – тепер ти.

Збентежений Валидимир, який сидів навпроти, взяв кубики, покатавши секунду, висипав на дошку.

– Шість, – порахував Субудай, – ходи першим.

– Субудай-ага, я не смію, ходіть ви, – Володимире, проте, слідом за Субудаєм почав розставляти фішки.

– У грі немає старших та впливових, перед цифрами на гранях усі рівні! – відповів важливо, перекидаючи юнакові білі фішки. Збрехав, звичайно. Авторитету, владі, силі завжди є місце, але Субудаю сподобалося як звучала фраза.

Нарешті, фішки були розставлені, Валидимир зробив перший хід.

Нещасний хлопець то бліднув, то червонів, бо розумів, що Субудай покликав його не для гри.

– Як уже знаєш, твій батько помер, – Субудай спеціально зачекав, поки хід перейде до хлопця. Уважно простежив за реакцією, чи не здригнулася рука, не сіпнулося око. Справжня причина смерті батька не мала дійти до хлопця, але все можливо під сонцями.

У Валидимира випали дві трійки. Твердою рукою хлопець зробив належну кількість ходів, закривши своїми фішками майже всі лунки зі свого боку. От поганець!

– Зараз тут твій дядько, – у Субудая випала трійка і одиниця і – подяка Схованому – він зміг зробити обидва ходи. – Я видав йому ярлик коназа, ще просить відпустити тебе з ним, до дому, - а тут почуття прорізалися. Жовна заграли на вкритих юнацьким пушком щоках. – Що скажеш?

– Я підкорюся вашій волі, Субудай-ага, – Володимир змушений був ходити двома фішками, тим самим відкривши закриті лунки.

– Моїй волі, кажеш, – Валидимир жив у нього в будинку вже півтора десятка років, виріс на його очах, хоча Субудай ніколи не забував, якщо що, прийди наказ від кагана, і хлопця доведеться стратити, як би той йому не подобався. Саме через деяку симпатію він вирішив поговорити із Валидимиром зараз. – За вашими законами, цьому – ліствичному праву, ти, Валидимире, спадкоємець, що йде за старшинством відразу за своїм дядьком. Якщо з ним щось трапиться, ярлик коназа – твій, – Субудай катав кістки на долоні, не поспішаючи кидати. – Однак, у твого дядька є свої сини. Кузен, якщо не помиляюся, на пару років молодший за тебе. Кажуть, чудовий батур. Як гадаєш, кого більше захоче побачити, після себе на престолі коназ – тебе, чи свого сина?

У Валидимира спалахнули очі, хоч вогонь розводь, і ще сильніше заграли жовна.

– То-то, – Субудай зробив кидок – дві шістки. – Ти дивися, мені сьогодні щастить! Почав рухати фішки, рахуючи ходи. – Не здивуюсь, якщо через якийсь час, після повернення, тебе, не знаю, на полюванні змія вкусить, чи сагайгак понесе, чи крихкою подавишся.

Валидимир прийняв кістки, тряс їх довше, ніж звичайно.

– Що мені робити?

– Моя донька добре до тебе ставиться, якщо з тобою щось трапиться, це її засмутить, та й мене теж.

– Дякую, Субудай-ага, я теж завжди шанував вас, як батька...

Субудай підняв руку, зупиняючи слова вдячності.

– А ще я помічаю, як дивишся ти на мою доньку!

Підтверджуючи правдивість слів, Володимир густо почервонів і опустив погляд.

– Субудай-ага, я б ніколи...

– Я теж був молодим і знаю, серце рідко слухається наказів, як і голосу розуму. Юлдуз призначена хану Угедею, і вона стане його дружиною!

– Розумію, – Валидимир не підводив очей.

– Через моє гарне відношення і заради Юлдуз, я дам тобі вибір.

– Дякую, Субудай…

І знову Субудай зупинив юнака рухом руки, цього разу різкішим.

– Ти залишишся при доньці, станеш захисником, радником та другом, служитимеш їй, як вірний пес!

– Я служитиму, Субудай-ага…

– Погано ж я виховав тебе! – Субудай підвищив голос. – Хіба можна перебивати старших за віком та становищем, та ще й у їхньому домі!

– Вибачте, – здається, про нарди забули обидва, Володимир так точно.

– Але є умова. Як розумієш, поруч із дружиною хана не може перебувати інший чоловік. Ти маєш пройти оскоплення, стати євнухом. Крім вищезазначених вигод, повинен зауважити, багато євнухів в ханському оточенні роблять непогану кар'єру, здобуваючи високі посади та вплив.

Валидимир з червоного став білим. Як це у нього так швидко виходить?

Так як Субудай мовчав, юнак наважився сказати:

– Ще раз дякую, Субудай-ага, ви казали про вибір.

– Твій хід, – Субудай кивнув в сторону дошки.

– А? – Володимир глянув на кістки, які продовжував стискати в руці. – Так, так, звичайно, – він їх кинув, поспіхом зробив ходи, може навіть не рахуючи. А ось це дарма, нарди гра точна.

– Друга можливість, ти підеш, – Субудай кинув кубики – знову дві шістки. Йому безперечно сьогодні щастить. Почав пересувати фішки, рахуючи. – Прямо зараз. Твоєму дядькові знайду що сказати. Але ти більше ніколи не повинен навіть наближатися до Юлдуз, хоча, коли вона стане ханшею, це буде важко, проте любов здатна і не на такі нерозсудливості. Я дам тобі трохи грошей, а далі ти сам. Достане дурості, розуму, чи відваги повернутися додому, повертайся. Мені однаково. Якщо скинеш дядька, я з радістю допоможу, щоб тобі видали ярлик. Хочеш побачити інші планети, найнятись у військо, стати знаменитим батуром, та хоч розбійником – твій вибір. Але найперший вибір ти маєш зробити зараз, – Субудай вказав хлопцеві на кубики з двома шістками на верхніх гранях.