15. На маленькому екрані планшета плавали фігур

На маленькому екрані планшета плавали фігури, що віддалено походили на людей. Голова, шия, плечі, руки, тулуб – все було, окрім ніг, які начебто ховалися під довгими, до п'ят, балахонами. Найбільше вони нагадували привидів, так, саме привидів, якими їх люблять малювати у мультфільмах, чи коміксах, хоча Писання і не визнає існування неприкаяних душ. Подібність до привидів посилювало і те, що фігури були напівпрозорі.

– Це що? – постаті плавали серед абсолютної темряви. – Це де? – темрява однаково могла належати якоїсь скрині, кімнаті, а то й космосу без зірок.

– Павутина, одна з ниток, – полковник Вахід, не питаючи дозволу, безцеремонно вмостився поруч із начальством на м'який борт фонтану.

Генерал Абдул-Азіс Хамані проігнорував порушення субординації, бо, зважаючи на схвильований вигляд полковника, випадок не відносився до рядових.

«Невже Писання помиляється, і привиди таки є. Якщо так – напевно це душі невірних, бо сказано: «Праведним душам відкрито дев'ять кіл небесного Джанната, і в першому колі зникнуть хвороби і всяка неміч тілесна, а в другому колі знайдуть вони відпочинок від трудів і страждань земних, а в третьому колі будуть їсти з чаш золотих, а в четвертому колі, щоб їх радість була повною, отримають вони те, що насолодить їхні очі…» Втім, хай із цим богослови розбираються».

– Як уже казав, – полковник зручніше перехопив планшет, на якому демонстрував відео, – група сектантів-махдистів вилетіла на зорельоті з Ракки на Гадир, і… ось, – Вахід поворушив планшетом, упіймавши глянцевим екраном світло стельових ламп. Потім похитав головою, ніби приводячи себе до тями, хоча може так воно і було. – У Гадира вони не з'явилися. Згідно з протоколами, до нитки було відправлено рятувальний човен. Рятувальники відшукали зореліт махдистів, попри очікування, порожній, без пасажирів, взагалі без нікого.

– Втратили розум і вистрибнули за борт, – теоретично таке могло статися. Хоча, як правило, якщо сутностям, незважаючи на оборону, вдавалося прорватися на корабель, жертви просто... випивалися; з організмів людей і не людей, як з батареї висмоктувала вся енергія. Мало хто після такого залишався живим. Рідкісні «щасливчики» просто перетворювалися на овоч.

– Може й так, може й так, – планшет ледь не вислизав із мокрих пальців. Абдул-Азіс занепокоївся – таки казенна річ, грошей коштує. – Не це найдивніше. Замість очікуваних сутностей, рятувальники зіткнулися з ось цим, – полковник похитав планшетом, залишивши вологі сліди на екрані. Тобто сутностей не було, зовсім. На них, рятувальників у сенсі, взагалі ніхто не напав, і вони спокійно прилетіли до Гадира, а потім назад. Ці, ці… примари замінили сутності, якось так, але вони нічого не роблять, просто літають у космосі. По дорозі назад, рятувальники навіть крізь одного з них пролетіли. І нічого не сталося!

Абдул-Азіс глянув на екран, привиди збилися в якусь подобу групи, повисівши, почали розлітатися. Згадалися слова Писання: «А в належну годину, піднявся Махді вище за будь-які гори і атмосфери, вище зірок і систем, і сказав, і голос його був подібний до голосу тисяч громів: «Закликаю вас, створення світла на боротьбу із потворами!»

Хто говорить і закликає нас? – надійшла відповідь.

«Той, хто має право, – відповів Махді, – зовіть мене: Імам!» І в ту ж мить, з глибин споконвічних, з'явилися створіння світла, а ім'я їм було: світлоносні, і сяйвом своїм вигнали потвор темряви, і з того часу прийшли у всесвіт мир і благополуччя, і триватиме це доти, доки залишиться віра в Імама, так було обіцяно, і так сталося».

– Чи є ідеї, що це таке і куди поділися сутності?

Полковник поклав планшет екраном униз на борт, поруч із собою. Витер руки об штанини.

– Цих, цих… привидів – дванадцять, і рівно стільки вилетіло махдистів із Ракки.

– Що кажуть наші вчені? – напевно ж залучив відповідних спеціалістів.

– Група працює, звичайно, під підписку, нікуди не випускаємо, навіть дзвонити додому не даємо. Теорій нависували більше двох десятків, перевіряємо. Поки найвиразнішу висловив муфтій Зейн аль-Хаді, каже: душі праведників, послані Прихованим, охороняють зорельоти істинно віруючих від злобних сутностей.

Абдул-Азіс пожував губами. Дожили, найвиразніші теорії висловлюють богослови.

– Чи не бентежить поважного муфтія, що це сектанти-махдисти?

– Загиблі за Імама, навіть невірні, згідно з книгою п'ятого Писання, після очищення, увійдуть до Джаннату, тобто теоретично відносяться до істинно віруючих.

– У якому сенсі «теоретично»? Висловлюємо припущення в основах віри.

Полковник опустив очі, наче сам був винний.

– Скільки вчених у вашій групі?

– Дванадцять.

Спеціально? Або так збіглося, втім, число щасливе.

– Більше поки що не залучайте, щоб зберегти секретність. Хто ще знає?

– Ви, я, та рятувальники. Пощастило, що нитка з внутрішніх та й на Гадир мало хто літає.

– Рятувальників, диспетчерів, членів їхніх сімей, усіх під замок, до з'ясування обставин так би мовити. Нитку закрили? – полковник ствердно хитнув головою. – Про результати, будь-які, позитивні, негативні, відразу до мене, в будь-який час, дня і ночі. Ви, до речі, теж переходите на секретне становище, жодних контактів із будь-ким, крім причетних до розслідування. Щось ще потрібно?

Полковник знову потягся до планшета.

– Я тут накидав, грошей би...