11. Хан Джучи прилетів

– Хан Джучи прилетів, чув?

– Цей той, який є конкурентом твого майбутнього чоловіка! – Хоч як не намагався Валидимир, але в голосі таки прорізалися зневажливі нотки, причому якраз на «чоловіка».

Юлдуз різко скинула головку, пильно подивилася на нього.

– Ти чого?

– Нічого, – і ця відповідь вийшла далекою від байдужої.

Вони сиділи в парку палацу намісника, на лавці, під розлогим платаном. Десь там, на протилежному боці стовбура дерева, було випалено їхні ініціали. Бластером. Юлдуз шантажувала одного з охоронців, доки той не випалив. Їй тоді було п'ять, вона сказала, що коли виросте, вийде за нього, за Валидимира заміж.

Дурна, дурна дитяча клятва. Дурний він, що повірив...

– На наступному тижні у мене оглядини, – прядку темного волосся, що вибилася, Юлдуз заправила за вушко. Вона завжди так робила, а пасмо все одно вибивалося.

Володимир міг милуватися цим вічно, забувши про все, крім дівчини поруч. Ось і зараз, до нього не відразу дійшов сенс сказаного. А коли дійшов, Юлдуз уже зірвалася з лави, облюбувавши сусідню клумбу. На ній вона енергійно почала рвати якісь сині квіти.

– Дивись, вже розцвіли! – за синіми, прийшла черга червоних.

Набравши цілий оберемок, Юлдуз повернулася на лаву, сіла поряд з Валидимиром, виваливши квіти собі та йому на коліна.

– Пані, зараз же сядьте далі від нього! – поруч із ними виникла стара Чимег – нянька дівчини. У дитинстві Валидимир її боявся до дрожі, зараз страх вщух, втім, не пішовши остаточно.

– Це ще чому? – маленькі, спритні пальчики Юлдуз почали перебирати стебла, сплітаючи з них вінок. Роботу вона не перервала, на няньку не глянула.

– Негідно нареченій хана сидіти так близько від іншого чоловіка. І взагалі ви не повинні навіть зустрічатися з ним. А як ваш майбутній чоловік дізнається.

– Чоловіка? Якого чоловіка?.. – Юлдуз пирснула в кулачок, і навіть це вийшло у неї мило. – Це Вал, чоловік? Ти ж знаєш, що ми з ним виросли разом.

Чимег підібгала тонкі губи, з чорними, виразними вусиками над верхньою.

– Ви вже не діти!

– Та він мені як брат!

За цих слів, Володимир відчув, що червоніє, а ще, що називається, закипає.

– Оглядини, кажеш? – він навмисне відсунувся, і навіть упер руку в бік, напівобернувшись до Юлдуз. – Мені здавалося, хан тобі не сподобався! – і тон був далекий від приємного.

Юлдуз підозріло подивилася на нього, змахнула квіти на землю, як і недоплетений вінок.

– Зате я, можу стати великою ханшею!

– Він старий! – теж мені вигадала – брат!

– Досвідчений!

– У нього вже є дві дружини!

– Тільки від мене залежить, чи зможу завоювати прихильність чоловіка! – Юлдуз теж почервоніла. – І взагалі, може, буду матір'ю майбутнього кагана! – вона майже зірвалася на крик.

– Або може інші дружини отруять тебе і твою дитину! – Володимир теж перейшов на крик.

– А ти… ти… Дурень! – схопившись з лави, Юлдуз побігла до будинку, тільки шальвари засяяли.

Нянька та охоронці за нею.

А Володимир залишився сидіти, як... дурень.