10. Спочатку з'явився ніс корабля.

Спочатку з'явився ніс корабля. Більше десятка лазерних гармат усівало металевий корпус.

– Слава Роздавачеві Благ, пройшов!                                                              

– Прилетів!                                                                                                                  

– Дякуємо Кюк-Тенгрі .                                                                                                    

– Дістався!                                                                                                                              

Диспетчерською пройшла хвиля видихів, і знову, як тоді – тиждень тому, щирості в голосах звучало п'ятдесят на п'ятдесят.

Мунке й собі видихнув: «Дібрався!»                                                          

Але навіть собі він не міг зізнатися, чого більше було в цьому видиху: полегшення, розчарування. «Кабан із лісу, а біда – з Павутини», – вискочило прислів'я, почуте на одній із завойованих планет.

Ханський галеон показався вже на дві треті. Зореліт Джучи не відрізнявся від такого ж у брата, принаймні зовні. Та ж форма, та ж різноманітність гармат.

Через сутності, зі ста кораблів, що пірнали в Павутину, виходило дев'яносто дев'ять. Якийсь один відсоток. Невелика плата за можливість подорожувати між зірками. Але... спрацюй цей відсоток зараз, скільки б проблем одразу відпало.

Мунке не бажав зла Джучи, або добра Угедею, та й хто він, аби бажати: «Звички лева сагайгаку не підходять». Він взагалі намагався триматися подалі від політики. Радник намісника столичної планети, звучить може й солідно, але посада більш синекурна, так би мовити, за колишні заслуги, серед основних заслуг – давня дружба з намісником, тобто із Субудаєм. Мунке мало що вирішував, у всякому разі, у політиці каганату. І ось – Великий курултай, другий у його житті, і перший у якому він хоч якось бере участь.

Згадався курултай, коли обрали Хасара. Мунке тоді служив намісником на планеті Асуньйон – мізерний світ з фермерами-переселенцями, але комусь треба привчати спини місцевих до каганського бунчука. Новина про вибір нового кагану прийшла з першими зорельотами. Тоді ж надійшло запрошення від Субудая перебратися до столиці. В принципі, жодного разу не пошкодував.

Павутина відпустила корму, що було зустріте нової хвилею вітальних вигуків.

– Третій док, десятий причал, – сказав Мунке ні до кого не звертаючись, але знаючи, кому треба, той почув. Втім, куди направлять корабель хана було давно обговорено, і делегація вже чекала на хана.

Мунке почухав очницю під пов'язкою і попрямував до виходу з диспетчерської, слід поспішити, щоб приєднатися до зустрічаючих.