8. Тату, мені обов'язково виходити за хана Угедея?

– Тату, мені обов'язково виходити за хана Угедея?                               

Щойно за ханшею зачинилися двері, Юлдуз, далека від дипломатії, одразу взяла, як то кажуть, сагайгака за роги. І рум'янець кудись подівся.

– Він – єсугеїд, на сьогоднішній день – старший у роду ... – як на думку Субудая, більш ніж вагомі аргументи.

– Але ж він старий, товстий і зовсім, зовсім не гарний!..                             

Субудай зітхнув, рука потяглася до мішечка на грудях. Мунке ж доповідав – втекла на парад, напевно побачила там майбутнього чоловіка. Нічого, раніше звикне, краще їй буде.

– Можливо, він майбутній каган, – найважливіший, непробивний аргумент.

– У нього вже є дві дружини, – немов дитина, якій замість бажаної яскравої іграшки подарували нудну книжку, та ще й без картинок, схлипнула Юлдуз.

Субудай подумав, чи не розлютиться. Топнути ногою, підвищити голос, крикнути. Звісно, Юлдуз втече, образиться, пів дня проплаче, але згодом зрозуміє – він же для неї старається.

Подумав і не став. Може, візит Борте був причиною цього. Щось ханша розбурхала в душі, щось давно забуте. Вперше він побачив Борте під час візиту на Онон хана Гунгура – тоді не бунтівного, а вірного союзника, який тільки но зайняв трон Хасара. І з того часу, зелені очі, волосся, плечі молодої ханші не виходили в нього з голови. Коли через півроку, Гунгур пішов проти кагана, Субудай навіть зрадів, він зрозумів – це доля, всемогутній Тенгрі зійшов до шалених молитов і щедрих жертв молодого батура. Він сам зголосився очолити штурм палацу – найнебезпечніша частина плану, він увірвався до нього серед перших. Вбивши Гунгура, він одразу побіг у гарем, випередити, доки ніхто не поглумився, а ще й того гірше – умертвив. Як же тішився, коли застав її живою і неушкодженою… як страждав, потім, бачачи Борте, поряд із Хасаром… як давно це було.

– Джучи теж, може, майбутній каган, – Юлдуз, виходить, увесь цей час обмірковувала його слова.

– Чому Джучи? – Субудай не зовсім зрозумів до чого тут брат Угедея.

– Він молодший і, кажуть, гарний.                                                         

– Але в нього теж є дві дружини.                                                                

Юлдуз насупилась і шумно засопіла, зовсім, як у дитинстві, коли щось йшло не так, як вона хотіла. На няньку діяло безвідмовно, на Субудая… теж іноді. Тоді він садив її собі на коліна, гладив, лоскотав за вушком, Юлдуз сміялася… тепер не посадиш, коли й встигла вирости? Отже, треба, як із дорослою.

Субудай опустився поруч із столом, відламав смарагдову виноградину, подумав, не став їсти, просто розчавив у пальцях.

– Джучи не годиться на роль чоловіка, повір, я знаю, що говорю.

– А на роль кагана?                                                           

Складне і водночас просте запитання, бо для кожного часу – свій каган.

– Завдяки Великому Єсугею, каганат розкинувся на десятки планетних систем. Всі ці баронства, графства, окраїнні та серединні імперії або стали нашими улусами, або платять нам данину.

Юлдуз серйозно кивала кожному слову.                                   

Субудай розчавив наступну виноградину.                                   

– Джучи спить і бачить покрити себе славою, яка, якщо не перевершить славу діда, то хоча б буде такою ж. У своєму улусі він постійно з кимось воює. Але всі ці дрібні прикордонні сутички не беруться до уваги. Щойно він стане каганом, вибухне справжня війна, тут, як то кажуть, і до віщуна не ходи.

– І що?                                                                                     

Справді, і що. Багато хто, ой багато хто міркує так само.

– Зараз основних гравців у дослідженому космосі – три: природно ми, потім планети аксумців, або імамістів, тому що на них шанують Прихованого Імама – у них вісімнадцять систем, та так звана ОСВП, тобто Об'єднана Співдружність Вільних Планет зі своїми двадцятьма зірками. І ті, й інші на перший погляд значно слабші за нас, на перший… – чергова виноградина розділила долю попередніх. – Крім земель імамістів, у Прихованого вірять мільйони послідовників у самому каганаті, навіть старша дружина Угедея, за чутками, з них – Субудай не став згадувати себе. – Напади ми на них, особливо на Хартум – планету хаджа, невідомо, як поведуть себе всі ці віруючі. У будь-якому випадку, в каганаті почнуться хвилювання, можливо, повстання, адже багато свіжозавойованих барончиків сплять і бачать шанс знову здобути незалежність. Я вже не говорю про радикальні течії серед самих імамістів. Релігійні фанатики мало сприяють спокою та миру.

– Отже, треба напасти на Співдружність! – цілком розумний висновок.

– Можна і на Співдружність, – Субудай залишив виноград, сполоснув пальці в склянці з чаєм, що охолов. – Тільки тамтешні правителі також розуміють цю можливість, тому останніх років десять, вони готувалися, вкладали гроші у військові технології, армію, флот, будували орбітальні та системні фортеці. Зважаючи на все це, взяти малою кров'ю ОСВП не вийде. А тут знову, свіжозавойовані баронства, радикали-імамісти. Будь-яка велика війна може занурити каганат у хаос.

Юлдуз насупилась, миленький лобик пішов складками, за його розповідями, дівчина й забула про своє заміжжя.

– То що ж нікого не захоплювати?                               

Якби все було так просто.                                                  

– Когось завоювати все одно треба. Вільним, поки вільним системам ми маємо показати свої зуби. Але одна справа вплутатися у велику, затяжну війну, і зовсім інше анексувати маленьку планетку, на кшталт Галена.

– Гален мені подобається, – Юлдуз підійшла до столу, схопила тістечко, з тих, що не доїла Борте, надкусила. – Нехай їх і називають чаклунами, але звідти приходять усі ці новомодні штучки, на кшталт віртуальних реальностей та мінічіпів?

– Так, через брак територій, галеністи розвивають технології, вже зараз їхній річний бюджет прирівнюється до бюджету Аксума. Така планета просто повинна увійти до складу каганату.