Глава 15. Назад додому

Джон Куртинь, Патрік і Тіньовий Детектив стояли над містом й раділи, що вони змогли врятувати місто від небезпечних злодіїв. Джон, ледве не плачучи, сказав:

- Ми зробили це! Ми перемогли. Це було нелегко, але наша воля та наша віра в перемогу переважили.

- Так, Джоне, ти справді герой, - сказав Патрік, також ледве не плачучи і посміхаючись. - Твої розслідування та твоя жага до справедливості принесли мир і безпеку нашому місту.

- Це було неймовірно, - признався Тіньовий Детектив. - Ти показав, наскільки сильний та витривалий може бути людина, коли вона бореться за добро. Ти гідний визнання.

- Дякую тобі, Тіньовий Детективе! - подякував Джон. - Це так мило чути з твого боку!... А зараз, ходімо додому. На нас чекає натовп радісних людей.

Після закінчення битви команда повернулася до міста, де їх зустрічала тисячний натовп радісних людей. Вони були готові привітати Джона та висловити свою подяку за його мужність та відданість.

Тисячі людей аплодували, скандували його ім'я на його пам'ятнику, який недавно змайстрували, та тримали плакати з написами "Наш герой - Джон Куртинь" і "Дякуємо за нашу безпеку". Це був момент, який Джон ніколи не забуде.

Джон спостерігав за тими людьми, які він обіцяв захищати, і відчував незвичайне почуття гордості та задоволення. Він знаходився в центрі уваги, але він завжди пам'ятав, що його робота - це служіння громаді.

Після церемонії, Джон повернувся до свого офісу. Він сів за свій робочий стіл, втомлений, але щасливий. Його думки переповнювалися спогадами про минулі події та досягнення. Він почав переглядати свої записи і документи, сподіваючись знайти наступний випадок, який потребуватиме його допомоги. Його телефон загорівся червоним кольором, сигналізуючи про новий виклик. Джон взяв трубку:

- Джон Куртинь, детектив. В чому можу допомогти?

- Доброго дня, детективе Куртинь. Мене звати Емілі, - привіталася вона. - Я потребую вашої допомоги у розслідуванні зникнення моєї сестри. Ви відомі своїми навичками та успішними справами, і я дуже сподіваюсь, що ви зможете допомогти мені.

Слова Емілі збудили в Джоні нову хвилю збудження. Це була нова загадка, яку він міг розкрити, нова людина, якій він міг допомогти. Він почував, що це не кінець його пригод. Джон з усмішкою на лиці відповів:

- Емілі, я з радістю прийму вашу справу. Обіцяю, що зроблю все можливе, щоб знайти вашу сестру і принести її додому. Надішліть мені всю доступну інформацію, і ми розпочнемо розслідування.

Джон поклав трубку і вирішив зробити коротку паузу, щоб насолодитися моментом. Він роздивився навколо свого офісу, де висіли фотографії його колег та пам'ятні предмети з попередніх справ. Його очі зупинилися на фотографії, яка зображувала його колишню команду - Патріка та Тіньового Детектива.

Джон усміхнувся, згадуючи всі небезпечні та захоплюючі моменти, які вони разом пережили. Вони були неперевершеними партнерами, які завжди підтримували один одного. Джон знав, що вони залишаться його найближчими друзями назавжди.

Зігнувшись над столом, Джон почав писати перше повідомлення Емілі, обіцяючи їй свою повну увагу та допомогу у пошуках її сестри. Слова текли з його пера, як відображення його внутрішнього прагнення до справедливості та допомоги тим, хто потребує допомоги.

А після завершення листа, Джон піднісся зі свого столу, відчуваючи втому, що нарешті накрила його. Він повернувся до свого комфортного крісла, де відразу ж... заснув.

Можливо, це вже кінець його пригод чи його початок: хто його зна?... Та це вже інша історія.

Примітка: Цей твір є вигаданим твором й не має ніякого відношення до реальних подій.

Від автора: Дякую, що читали мою книгу про Куртиня, який був неперевершеним героем для вас! У кінці липня чекайте на нову книгу, яка називатиметься "Кіборг"! До нових зустрічей на моїй сторінці та читайте мої книги на здоров'я! Бувайте! Дякую, що були зі мною. Якщо що, я повернувся ще сюди знову;)