Глава 8. Релігійний фанатик

Після кризи Кассіель став менш активним у маніпуляціях, але все ще намагався довести свою правоту. Він вирішив, що для наступного раунду потрібен хтось, хто вже має міцний фундамент віри.

Обрали Олега. Олег був «ідеальним вірянином». Він відвідував усі служби, знав напам'ять усі заповіді та витрачав вісімдесят відсотків свого часу на те, щоб пояснити іншим, чому вони грішники — навіть якщо ті просто забули привітатися з сусідом. Олег вірив у Янголів і Світло так сильно, що це перетворилося на його єдину особистість. Він не просто вірив — він був фанатиком.

Кассіель дивився на нього з гордістю: — Дивись, Морте! Ось він — тріумф моєї методології. Людина, яка повністю віддала себе світлу. Йому не потрібні жодні поштовхи, він сам іде до ідеалу. Він — твій найгірший кошмар, бо його неможливо спокусити жодним гріхом.

Морт подивився на Олега, який у цей момент сварив молоду жінку за те, що її спідниця була на два сантиметри коротшою, ніж передбачали «правила скромності».

— Він не вірить у світло, Кассі, — зітхнув Демон. — Він вірить у відчуття власної переваги над іншими. Його «святість» — це просто дуже зручний спосіб почуватися кращим за всіх навколо, не докладаючи жодних зусиль для реального самовдосконалення. Він не святий. Він просто дуже ревний охоронець правил, які сам же й інтерпретує.

— Ти просто заздриш його чистоті! — відповів Янгол.

— Чистота, що смердить самовпевненістю, не є чистотою, — відрізав Морт. — Давай перевіримо, наскільки міцна його віра, коли зустрінеться з правдою.

Цього разу Кассіель вирішив допомогти Олегу. Він створив для нього «духовне випробування»: Олег почав чути «голос божественного натхнення», який підказував йому, кого саме потрібно «виправити» і як саме. Олег перебував у екстазі. Він почувався обраним, майже напівбогом, який має місію очистити світ.

Морт вирішив діяти своїм стандартним методом — абсолютною, сухою і нещадною чесністю.

Він з'явився перед Олегом у вигляді звичайного перехожого, який сів поруч із ним на лавці в парку, поки той готував нову промову про «гріховність сучасності».

— Слухай, — сказав Морт, розглядаючи свої нігті. — А ти сам усе це віриш?

Олег застиг. Його обличчя прийняло вираз святого обурення: — Як ви наважуєтеся! Моя віра непохитна! Я служу Світлу і Правді!

— Правда в тому, — спокійно відповів Демон, — що тобі просто подобається відчуття влади, коли вказуєш іншим на їхні помилки. Тобі не шкода тих людей, яких ти засуджуєш. Тобі просто приємно відчувати, що ти — «правильний», а вони — «ні». Твоя віра — це просто щит, за яким ти ховаєш свою дріб'язковість і страх бути звичайним.

Олег почервонів. Він відкрив рот, щоб вигукнути щось про «біса, що спокушає», але Морт продовжував:

— Ти навіть не віриш у Світло. Ти віриш у Правила. Бо правила — це зручно. Правила дозволяють тобі бути жорстоким, називаючи це «турботою про душу ближнього». Ти не любиш людей, Олегу. Ти любиш свою ідею про те, якими люди повинні бути. І це робить тебе одним із найгірших у цьому місті, бо ти прикриваєш свою ненависть іменем Бога.

Будь-яка інша людина на місці Олега відчула б удар у саме серце. Але Олег був фанатиком.

Він заплющив очі, підвів руку до неба і промовив: — О, Господи! Дивися, як ти випробовуєш мене! Ти послав мені цього темного спокусника, щоб я міг зміцнитися у своїй вірі! Скільки ж терпіння потрібно мати, щоб витримати такі нападки! Дякую тобі за це випробування!

Морт замовк. Він повільно повернув голову до Небесної Канцелярії, де Кассіель заходився від сміху.

— Бачив?! — вигукував Янгол. — Твоя правда для нього — лише паливо для віри! Ти не можеш пробити стіну фанатизму, Морте! Він перетворив твій напад на свою перемогу!

Морт зітхнув і підвівся з лавки: — Це було... цікаво. Знаєш, Кассі, я щойно зрозумів одну річ. Фанатик — це єдина людина, з якою чесність не працює, бо він вважає будь-яку правду про себе «випробуванням».

— Тобто ти програв? — зловтішно запитав Янгол.

— Програв? — Морт хитро посміхнувся. — Ні. Я просто зрозумів, що Олег — це твій ідеальний продукт. Людина, яка настільки «свята», що стала абсолютно сліпою і втратила людську подобу. Він — твій найвищий успіх, Кассі. І саме тому викликає в мене найбільшу огиду.

Морт пішов геть, залишивши Олега, який продовжував дякувати небу за те, що його щойно образили.

Цього разу рахунок залишився незмінним, але Кассіель раптом відчув дивний присмак гіркоти. Він подивився на Олега і вперше за багато років подумав: «Боже, він же просто жахлива людина».

П'ятий раунд закінчився нічиєю, але в душі Янгола щось остаточно зламалося.