Глава 5. Кохання з присмаком сірки

Наступною ціллю був Марк. Марк належить до того типу чоловіків, які читають вірші вголос, коли ніхто не бачить, і вірять, що десь у світі існує їхня «ідеальна половинка», яка доповнить їх, мов відсутній шматочок пазла.

Проблема полягала в тому, що Марк був закоханий в Еліну. Еліна була талановитою архітекторкою: жорсткою, прямою та такою ж холодною, як бетонні конструкції, які вона проектувала. Вона вважала романтизм Марка милим, але абсолютно марним, і щоразу, коли той намагався створити «магічний момент», вона перебивала його питанням про те, чи оплатив він рахунки за комуналку.

Кассіель перебував у повному натхненні: — О, це моя улюблена категорія! — вигукнув Янгол. — Нерозділене, але глибоке почуття. Марк страждає, а страждання в коханні — це найвищий прояв духовності. Я допоможу йому. Я створю для них ситуацію, де вони будуть змушені відкрити свої серця. Зроблю так, щоб Еліна побачила в ньому того самого «принца», а він побачив у ній «музу». Я просто трохи підкоригую їхнє сприйняття, додам трішки ілюзії, і вони стануть ідеальною парою.

Морт, який у цей час розглядав каталог нових знарядь для тортур (просто щоб відволіктися від солодкого голосу Кассіеля), скептично підняв брову: — Ти хочеш зробити з них двох ідеальних манекенів, Кассі. Ти не об'єднуєш їх, ти просто замазуєш їхні розбіжності рожевою фарбою. Коли фарба облізе — а вона облізе, бо вони абсолютно різні люди — вони зненавидять одне одного ще сильніше.

— Ти просто не віриш у справжнє кохання, Морте! — обурився Янгол. — Кохання — це коли двоє стають одним цілим!

— Кохання — це коли двоє різних людей погоджуються терпіти дивацтва одне одного, не намагаючись переробити партнера під свій ідеал, — відповів Демон. — Твій підхід — це хірургічна операція з видалення особистості заради «гармонії».

Кассіель почав діяти. Він створив «ідеальну обставину»: Марк і Еліна опинилися зачиненими в старовинному ліфті під час сильної грози (класика, яку Янгол вважав безпрограшною). Поки вони перебували в пастці, Кассіель почав працювати з їхніми емоціями. Він шепотів Марку, що це — знак долі, а Еліні — що її серце насправді прагне цієї ніжності, яку вона так довго заперечувала.

Під дією «святого натхнення» вони дійсно поцілувалися. Це був красивий, кінематографічний момент. Марк відчував, що знайшов свою половинку, а Еліна раптом повірила, що романтика — це не лише марнування часу.

Проте, коли ліфт нарешті відкрився, «магія» почала давати тріщини. За тиждень Еліну вже дратував кожен вірш Марка, а він почав відчувати, що її раптові прояви ніжності виглядають штучно, наче вона грає роль у поганому серіалі. Вони намагалися бути «ідеальними», як того вимагало відчуття «долі», але це лише виснажувало обох.

Морт вирішив, що час прибрати цю рожеву вату.

Він з'явився перед Марком у вигляді втомленого бармена в дешевому пабі. — Слухай, друже, — сказав Морт, протираючи склянку брудною ганчіркою. — Ти ж бачиш, що ви з Еліною зараз займаєтеся найгіршим видом брехні — прикидаєтеся, ніби підходите одне одному.

Марк зітхнув: — Але ми ж кохаємо одне одного... хіба ні?

— Ви кохаєте образи, які створили у своїх головах, — відрізав Демон. — Ти кохаєш ідею «холодної красуні, яку ти розтопив». Вона кохає ідею «ніжного хлопчика, який дарує квіти». Але в реальності ти занадто м'який для неї, а вона занадто жорстка для тебе. Ви не пазли, Марку. Ви — два різних набори деталей. Ви можете спробувати зібрати з них щось спільне, але тільки якщо визнаєте, що ви — різні.

Марк подивився на Демона: — І що мені робити?

— Бути чесним, — просто відповів Морт. — Скажи їй: «Я не ідеальний принц, і ти не моя муза. Ти — колюча, як кактус, а я — сентиментальний дурень. І мені це насправді не подобається, але ти мені подобаєшся саме такою». Перестань намагатися бути «одним цілим». Спробуйте бути двома окремими людьми, які просто вирішили бути поруч.

Марк зробив це. Він зустрівся з Еліною і замість чергового вірша сказав: — Знаєш, я думаю, що ми обоє зараз просто прикидаємося, щоб не здатися невдахами в коханні. Ти мене бісиш своєю раціональністю, а я, мабуть, виснажую тебе своїм сентименталізмом. Давай просто визнаємо, що ми абсолютно різні, і подивимося, чи вистачить нам обом сміливості бути разом, знаючи це.

Еліна довго мовчала. Потім вона вперше за весь час щиро, гучно й від душі засміялася: — Боже, Марку, я так втомилася від цього «ідеального» кохання за останній місяць! Мені набагато легше почути, що я тебе бішу, ніж слухати, як «надихаю тебе на нові звершення».

Вони не стали «ідеальним пазлом». Вони залишилися різними, часто сперечалися і іноді не розуміли одне одного. Але тепер вони почувалися вільними.

У Небесній Канцелярії Кассіель був розчарований: — Вони тепер сперечаються! Де ж гармонія? Де ж божественний союз?

— Гармонія — це коли всі мовчать і посміхаються, поки всередині все палає, — відповів Морт, задоволено відпиваючи каву. — А те, що вони мають зараз, називається правдою. І повір мені, Кассі, це набагато міцніше, ніж будь-який твій «доленосний» клей.

Раунд три. Рахунок ставав дедалі більш однозначним.