Глава 4. Політик і обіцянки

Якщо Анна була «чистим листом», то наступний піддослідний нагадував аркуш, який переписували стільки разів, що папір став наскрізь прозорим від стирання.

Його звали Віктор Степанович. Він був депутатом середньої ланки, майстром компромісів і людиною, яка могла одночасно обіцяти побудувати міст там, де немає жодної річки, і переконати виборців, що це — геніальний стратегічний хід для стимуляції туризму.

Кассіель був у захваті від такого кандидата. — Дивись, Морте! Віктор — це приклад того, як людина може бути «світлом» для тисяч. Звісно, він іноді помиляється, але робить це заради вищого блага. Він створює ілюзію стабільності, він дає людям надію. Йому просто потрібен маленький поштовх, щоб його амбіції перетворилися на справжнє служіння народу.

Морт подивився на екран, де Віктор Степанович саме виступав на мітингу, використовуючи слова «справедливість», «розвиток» та «майбутнє» з такою частотою, що вони остаточно втратили будь-який сенс.

— Він не створює стабільність, Кассі, — відрізав Демон. — Він створює бульбашку. І ти хочеш надути її ще більше. Твій план — це просто зробити з нього «святого» тирана, який віритиме, що його крадіжки з бюджету — це насправді «інвестиції в духовне зростання регіону».

Кассіель проігнорував зауваження. Його план був витонченим. Він вирішив надіслати Віктору «видіння». Коли політик заснув після чергового банкету, Янгол з'явився йому уві сні в образі величного пророка.

— Вікторе, — промовив Кассіель, оточений золотавим сяйвом. — Ти покликаний до великого. Твої методы... вони були грубими, але тепер ти готовий до наступного рівня. Стань символом чистоти. Обіцяй людям неможливе, але роби це з такою вірою, щоб вони самі повірили в це. Створи ілюзію раю на землі, і люди самі піднімуть тебе на п'єдестал. Твоя брехня стане істиною, якщо вона надихатиме.

Віктор прокинувся з відчуттям, що він — месія від політики. Він почав говорити про «вищі цінності», про «духовне відродження міста» і про те, що готовий пожертвувати собою (і лише собою, звісно) заради народу. Його рейтинги злетіли. Люди плакали від щастя, слухаючи його промови, хоча в цей час його помічники просто переписували назви статей витрат у бюджеті з «особистий яхт-клуб» на «центр підтримки молодіжного ентузіазму».

Морт спостерігав за цим із відвертою нудьгою: — Ну що, Кассі, він тепер «світлий»? Він просто став більш професійним брехуном. Тепер він маніпулює не тільки гаманцями, а й душами. Це ж просто огидно.

— Це називається лідерством! — заперечив Янгол. — Він веде людей за собою!

— Він веде їх у прірву, просто обіцяє, що там будуть хмаринки, — відповів Морт. — Мій хід.

Демон не став з'являтися у снах. Він вибрав більш прагматичний підхід. Одного разу вранці, коли Віктор Степанович дивився у дзеркало, готуючись до чергового «надихаючого» виступу, він помітив, що його відображення не посміхається. Відображення просто дивилося на нього з глибокою, безмежною втомою.

— Привіт, Вікторе, — пролунав голос Морта просто з дзеркала. — Слухай, давай без цього пафосу. Ти ж сам знаєш, що ти — звичайна жадібна людина, якій подобається відчуття влади. Ти не месія. Ти не рятівник. Ти просто хлопець, який любить дорогу машину і щоб перед ним зачиняли двері.

Віктор здригнувся: — Хто ти? Що тобі треба? Я... я працюю на благо народу!

Морт засміявся. Це був звук, схожий на тріск розбитого скла. — Ой, припини. Ця брехня вже навіть тобі самому набридла. Ти ж засинаєш на власних промовах про «духовність». Відчуваєш цей тиск у грудях? Це не «тягар відповідальності», це просто нудьга. Тобі набридло грати роль святого, бо ця роль занадто тісна.

Віктор замовчав. Його плечі раптом опустилися. Вперше за десять років хтось не лестив йому і не вимагав від нього бути «ідеальним лідером».

— Я пропоную тобі угоду, — продовжив Морт. — Я не зроблю тебе кращим. Я не зроблю тебе чесним політиком, бо таких не існує. Але я можу дати тобі право бути собою. Перестань обіцяти рай. Почни обіцяти реальні, приземлені, навіть жорстокі речі. Скажи людям: «Я буду красти, але буду красти ефективно, щоб у вас хоча б дороги були рівні». Будь чесним у своєму цинізмі. Ти побачиш, як люди відреагують.

— Мене ж ненавидітимуть! — вигукнув Віктор.

— Можливо, — спокійно відповів Морт. — Але ти нарешті перестанеш почуватися шахраєм, який прикидається святим. Ти станеш шахраєм, який визнає, що він шахрай. Це, повір мені, приносить неймовірне полегшення.

Віктор Степанович довго дивився у дзеркало. Потім він підійшов до мікрофона на наступному мітингу, подивився на натовп, що очікував нових «світлих обіцянок», і сказав:

— Знаєте що? Я не знаю, як врятувати це місто. І, чесно кажучи, мені набагато цікавіше, скільки я зароблю з цього проекту. Але якщо ви погодитеся на мої умови, я зроблю так, щоб ви отримували свою частку. Без жодних казок про духовність. Просто бізнес.

Натовп замовк. Кассіель у Небесній Канцелярії схопився за голову: — Це катастрофа! Він що, щойно зізнався в корупції у прямому ефірі?!

Морт відкинувся на спинку стільця, задоволений. — Дивись уважніше, Кассі.

Люди в натовпі почали перешіптуватися. А потім... вони почали аплодувати. Хтось навіть вигукнув: «Нарешті! Хтось сказав правду!».

— Бачиш? — посміхнувся Демон. — Люди ненавидять брехню, навіть якщо вона красива. Але вони обожнюють чесність, навіть якщо вона смердюча. Раунд два за мною.