Глава 4. Якщо він пішов до іншої

Сутінки повільно поступалися місцем світанку.

Спочатку небо стало темно-сірим, потім просто сірим, потім сіруватим із якимось срібним відливом.

Красиво та таємниче…

«От, виявляється, як це відбувається, - подумала Катя, встаючи з-за письмового столу, - ось як буває…»

Зрозуміти те, що відбувалося, було важко. І справа була не в ранньому світанку і не в пізніх сутінках. Коли чоловік не приходить додому під ранок - це також досвід. І це треба якось пережити.

Коли радиш щось іншим, аргументи та мотиви знаходяться самі собою. Тим більше, якщо ти - у темі. А вона... Ох, як вона була в темі!

Не те слово!

Тільки вчора завантажила до свого блогу чудову статтю «Як утримати чоловіка».

Перед цим було «Одинадцять способів зробити так, щоб чоловік був від тебе без розуму», «Всі нюанси гармонійних стосунків» та «Що робити, якщо він пішов до іншої».

І кожна зі статей набирала сотні лайків та викликала бурю обговорень! Чи це не успіх?

І ось... Отримуй, люба.

Скористайся особистим досвідом, так би мовити. Застосуй усі свої техніки, способи, тактики та стратегії. Ласкаво просимо у світ вільних жінок! Чи не ти сама вчила не називати себе «кинутими», «залишеними» чи «одинокими»?

Відтепер, ти - вільна!

Наводити лад у чужому житті… Як же це легко та цікаво! І все виходить!

Тепер спробуй це зробити у своєму! Ти ж знаєш стільки способів!

Проведи дефрагментацію свого життя!

Ой, ні, щось не те…

Напевно, час має пройти. Десь це вже було. Ага, ось, «Пастка» Еміля Золя… Там теж Жервеза прокидається вранці, а чоловік не прийшов. Потім вона виявляє, що й грошей, які зберігалися, здається у цукорниці, теж немає.

Чи не в цукорниці?

Господи, яка нісенітниця лізе в голову.

Катя машинально встала та підійшла до шафи. Там, за сукнями, які були акуратно складені в стопочку (а не висіли на плічках) через їхню тимчасову “неносибельність”, лежав щільний конверт з двома тисячами доларів - про всяк випадок.

Ці дві тисячі вона накопичила за роки свого «дівоцтва», принесла в сім'ю, і потім вони з Микитою кілька років намагалися поповнити цю скарбничку. Так і траплялося іноді. Після всіх витрат залишалося трохи грошей перед зарплатами, вони купували 50-100 доларів, докладали в конверт, раділи та влаштовували романтичну вечерю, вітаючи один одного з тим, які вони економні.

Ось дурниця…

До кінця наступного місяця обов'язково на щось не вистачало і ці зекономлені 50-100 доларів конвертувалися знову в гривні та спускалися до наступного «припадку» дбайливості.

Добре було сміятися з себе, радіючи в глибині душі тому, що «незгоряна сума» залишається на місці. «Влазити» у дві тисячі, відкладені про всяк випадок, Катя не наважувалася.

Микита іноді заговорював про якусь покупку, але якось мляво, без ентузіазму. Як тепер стало зрозуміло Каті - перевіряв її готовність "віддати все" коханому.

Вже місяць Микита став іншим. Холодним, байдужим, несимпатичним. На її запитання «що з тобою?», він відповідав «та все нормально, не бери на думку, не звертай увагу».

Раніше він дуже любив, коли вона "звертала на нього увагу", питаючи "чому ти сумний?", "Чому брівки насупилися?". То була така гра. Якщо Катя не ставила цих сюсі-пусі запитань, Микита запитував жартома - а що, ти не бачиш, що я сьогодні сумний, чого не запитуєш?

І вона починала знову. Зрештою, це нікого не стосувалося, що вони лепетали один одному - хай навіть повну дурницю.

А тут - на всі запитання була одна відповідь «все нормально».

Приблизно тоді Микита раптом сказав:

- Слухай, позич тисячу доларів, га?

Звучало це досить дивно, оскільки бюджет, загалом, у них був спільним. Катя зрозуміла, що йдеться її про «незгораючу суму», але про всяк випадок перепитала:

- Ти знаєш, де лежать гроші. Яке може бути «позичити»? А навіщо тобі?

- Давай я поки що не буду тобі цього розповідати, кошеня? - Микита, попри сумний настрій, зітхнув із явною полегкістю, - Потім сама все дізнаєшся…

І якось так було сказано, що вона зрозуміла: він готує сюрприз для них двох. Не хоче колотися раніше. Який милий!

У глибині душі трошки задерлася думка про те, що міг би й сказати, все-таки сума не мала, тим більше, якщо щось для двох, то можна було б і порадитись. Тим більше, що грошей у нього на цей сюрприз немає. І доводиться начебто «просити» у неї.

Потім була шалена «ніч кохання». Було так добре, що навіть думка не закрадалася, що тут замішані якісь долари.

Вона навіть не дивилася потім - узяв чи ні.

А тепер байдуже відкрила конверт.

Там самотньо лежали десять сотових купюр.

Позичила, люба? Молодець! І була ж у нього після цього зарплата. І була думка підказати йому - ось зараз, поки хоч якісь гроші є, поклади туди, в конвертик, щоб не розтратити все до копійки. І куди вона поділася?

Ах, так, у сімейному житті треба дотримуватися пристойності... Дотримувалася?

Катя машинально зазирнула у шафу та у ванну кімнату. Просто класика! Немає бритви, лосьйону для гоління, зубної щітки, літнього одягу. У шафі бовталося кілька порожніх вішалок, а у ванній на поличці просто зяяло місце, де стояв його гель для душу.

Ну що ж… Годинник показуватиме шість.

Катя набрала його номер і скинула одразу. Ні, це не те…

Запізнюся на роботу? Навіщо? Чому я про це думаю? До роботи ще чотири години, я все встигну.

Чи відпроситись на сьогодні?

А навіщо?

І що, зрештою, робити? Що вдягнути? Коли йому дзвонити? А якщо хтось щось запитає? Може це розіграш? А якщо всі помітять?

Що помітять, Катю? Прокинься!

Вона кидалася по квартирі. Метатися особливо було ніде. Квартира була маленька, орендована. Платили навпіл. А тепер?

Де він? Може, це жарт?

«Не обманюй сама себе, - грубо обірвала Катя свої думки, - ти знала, відчувала, що до цього йде… І твій ранок зовсім не схожий на ранок Жервези із «Пастки». У книгах взагалі все не так. Художніше, чи що… А тут - просто порожня шафа, мінус тисяча доларів, відчуття вкинутості, і знову пошуки відповіді на запитання «У чому ж я винна? Чому він так зі мною?».