Містика місцевого розливу.

— Ой, страшно то як. — Люся кралась позаду подруги, міцно зажмуривши очі, черещ що переодично врізалась у всі виступи і ручки дверей.

— Ще рано боятись - ми ж щойно в коридор зайшли. А тут тільки фарбовані стіни і двері, з номерами. Взагалі нічого такого

— На лікарню схоже. — тяжко зітхнула шатенка — А я їх з дитинства боюсь.

Алла різко зупинилась і  ледь не впала, коли подруга всією немаленькою масою врізалась в неї:

— Ти ж сама в клініці працюєш?

— Так я безкоштовних боюсь.

Люся заозиралась, після чого крадькома дістала пляшку із сумки і вийнявши корок голосно відпила. Алла скривилась, та коли із сумки винирнув її віскі, щасливо поцілувала подругу в щоку:

— Не бійся! — повернула пляшку, зробивши ковток — Безкоштовних лікарень не існує, Люсь. Так, кабінет вісім, дев'ять, О! Тринадцять!

— А де ще три кабінета?

— А я знаю, Люсь? Як би ж я знала. Якщо залишаться гроші - спитаємся у Глазастої.

— Ой, Ал, а ти взагалі гроші маєш? Ато в мене рахунки заблокували.

— В нас також. Але Рома встиг щось зняти, якраз напередодні. Так що гуляєм за мої.

Алла підморгнула подрузі, відкриваючи двері. В ніс вдарив солодкий запах благовоній. Після яскравого сонця, що сліпило з вікна в коридорі, здавалось, що опинився у цілковитій темряві. Тому скрипучий жіночий голос, що пронував майже поруч заставив синхронно здригнутись:

— Ой, красунечки, і ви до Сонцесяйної Терези? За мною будете. 

— Ага, значить вона приймає.

— Звичайно, приймає. День і ніч за нас, бідних страждає, немає спочинку.  Ви собі не уявляєте, яка в ній сила. Я вже у неї третій раз тут.

Алла нарешті проморгалась, фокусуючись на закутаній в хустку старенькій, що розмістилась на стільці зліва від входу:

— А шо то, ви таке страшне маєте, що вона з першого разу не справилась? Хоч не заразне?

— Та що ти, доцю —  махнула скрюченими пальцями бабця — То я кожен раз з різним. 

Не дивлячись на вік, старенька цепко оглянула дівчат і гарно натренованим голосом завела:

— Перший раз, вона з мене порчу знала. Ой і люта була порча. І здоров'я мені підірвала і гроші всі з хати,як вода тікали. Все сусідка, відьма стара навела. Позаздрила моєму щастю. А після ритуалу, я як заново на світ народилась. І чоловік більше до цієї шльондри не бігає.

Дівчата, остаточно звикнувши до скудного освітлення від декількох електричний свічок, скептично хмикнули оглядаючи жінку. Та в свою чергу принюхалась,пальцем  почесала голову під хусткою  і продовжила:

— А вдруге, вона мого ірода від змія зеленого позбавила. Бігме, свята жінка. Він пів життя в плєшку заглядав, а за один сеанс, як рукою зняло. Від одної згадки перекривлює. 

— Ну а зараз, що Вас привело? — Люся нарешті висунулась з-за подруги

— А то тобі знати не тра. — стара фиркнула, нервово глянувши на двері, навпроти себе і майже одразу повертаючись у награно благодушний стан продовжила — Але від оковитої вас Сонцесяйна точно відведе. Не сумлівайтесь. Головне, робіт все, як скажуть.

— А дорого бере? — цей погано зрежисований театр почав забавляти блондинку.

—  Ви що? Люди зі справжнім даром ніколи не торгують ним. Всевидяча Сонцесяйна за свою роботу ні копійки не бере.

— Ух ти! — просяяла Люся — Все зовсім безкоштовно!

Стара, з Алою витрішились на неї однаково шоковані такою душевною простотою. Стара прокашлялся і знову глянула на двері. Ті, наче відчувши погляд, нарешті привідчинились випускаючи високу худу постать в довгому чорному платті і чорній хустині що бахромою звисала майже до талії

— Я готова приймати Вас. —  хриплуватий жіночій голос рознісся по маленькому приміщенні, а його власниця навіть не повернулась до дівчат, дивлячись тільки на стару

Старенька жваво підстрибнула і вже зробила крок вперед, але раптом передумала: 

— Ой, дівчаточка, а давайте я Вас пропущу. Мені не к спіху. Куди старій вже спішити. А ви молоді-вам потрібніше. 

— Проходьте і сідайте за стіл. — махнула рукою постать — Я зараз підійду.

— Дякую! — пропищала Люся і поспішила швидше пройти в наступну кімнату.

Слідом поспішила Алла.

— Чого так довго? - ледь чутно прошипіла стара, щойно дівчата засовгали стільцями

— Хустку не могла знайти. — так само тихо відповіла жінка — Що в них? 

— Та вони малохольні якісь. Сама вияснюй. Але запах алкоголю з ніг збиває. 

— Я думала мене виверне від того запаху. —  Люся важко задихала

— Ага. І зверни увагу: в своїх хоромах Глазаста такий смородів не влаштовує. 

Скрип дверей обірвав бесіду. Висока жінка впливла в кімнату так м'яко, що здавалось підійми хтось  подол плаття - а там пустота замість ніг. І без того тьмяні лампочки, що ледь освічували невеличку напівпусту кімнатку, взагалі потухли, погружаючи приміщення в темряву. А коли світло знову з'явилось, Всевидяча вже сиділа за столом, навпроти дівчат:

— Хтось наверху — усіяний різномастними перстнями вказівний палець підняли вверх — проти того, щоб я допомагала вам. 

— Ой, щось це таке- все проти нас — Люся затисла рот обома долонями і всхлипнула  

Сонцесяйна різко піднялась і відійшла до завішаної чорним сукном шафи. Поки жінка там копошилась, Алла з усіх сил сигналізувала подрузі, щоб та замовкла. 

— Не потрібно сліз. — жінка поставила склянку з водою і упаковку паперових серветок на стіл — Я зроблю все, що в моїх силах, щоб зняти порчу.

—  Алочка, ти чула? Це порча.

— Угу. — буркнула Алла, яка перша почала тверезіти —  А хто навів її, Ви можете сказати?

— Звичайно. — жінка повільно дістала щось з-під чорної скатертини.

Люда жалібно вскрикнула, відскакуючи і роняючи крісло, разом із сумкою, що висіла на спинці. Жалібно тринькнули пляшки, викочуючись із баулу, Купа дорогоцінного жіночого краму розметалась по старому паркету. Насилу зібравши все назад, дівчата знову всілись за стіл. Якщо Алла роздивлялась нового учаснка засідань із цікавістю, то Люда жмурилась і намагалась навіть не дивитись в сторону вибіленої черепушки, з намальованими чорною фарбою символами.