І ось настав час повернення додому, Ярема з важкою душею складав речі і благав Зореславу поїхати з ним, проте, дівчина відмовилася.
Хлопець відчув, що це прощання перепише сплетіння ниток їх доль і це...процес невідворотній.
Уже прощаючись, він з журбою дивився на дім, в якому жив, на кохану дівчину, ледь стримуючи сльози.
Обійняв Зореславу, і якось стало так важко, серце б'ється прискорено і наче утворюється одночасно з тим...якась порожнеча...від прийдешньої розлуки.
Здавалося б, він повернеться в місто, вона залишиться в чекатиме, але чого?
Їх шляхи розійдуться, але, цього разу доля на них мала інші плани.
І так, здавалося, що це кінець, та насправді, це був лише початок.
Ярема повернувся до навчання, а Зореслава почала вишивати, коли вже добряче освоїла ремесло, вирішила йому вишити сорочку з поєднанням квітів, ромбиків та інших геометричних фігур.
Вони довгий час листувалися і мріяли побачитися знову.
Домовилися, що їхня наступна зустріч повинна символічно... обов'язково припасти на Купала, як і колись, вперше.
А попереду в наших героїв ще скільки часу проведеного разом, скільки мрій і сподівань на майбутнє і скільки спільних купальських вечорів.
Молодість вирує , ще все життя попереду.