Ліс

• Постій, Зореславо, тобто, ми увесь цей час шукали якусь... ляльку.
• Дівчина образилася, пояснила, що це не просто лялька, а....ледь не єдина коштовна річ, яка дісталася від роду зі сторони жінок. І поділилася своєю історією. Про смерть бабусі, матері, сім'ю яка її прийняла, про те, що в неї сьогодні день повноліття і сон, в якому брали участь померлі рідні.
• Ярема був вражений, йому шкода стало дівчини і він запоимягся собі, що якщо буде така можливість підтримати її.
• Він збагнув, хто ця красуня, хоч і складно було повірити, не в'язався у нього в голові образ маленької, тендітної  Зореслави і родової відаючої матері.
• Він тихо спитав:
• -Зореславо, ти жартуєш?
• -Ні, Яремо, я справді їх бачу: лісовиків, домовиків та інших.
• -Хочеш, покажу тобі світ моїми очима? але, питаю востаннє, ти.... справді цього хочеш?
• -Т-так, але, пообіцяй, що будеш поряд.
•  
• Вона повільно, проте рішуче почала відкривати згорток, вийняла те, що так довго відкрити не наважувалася.
• Так, як дівчина і очікувала, там справді була лялька -мотанка. Шовкова червона стрічка на обличчі, коралі в стать, чорна сукня з мереживом, світле волосся.. з ниток,  лише вона взяла її до рук, почалося найцікавіше.
• Враз, вона відчула тепло, яке йшло від ляльки, почало злегка поколювати руки, і видіння прийшло, де її бабуся сидить на лаві, поряд з домом, біля квітника з чорнобривцями, посміхається, і каже: -"Дівчинко моя, урочисто благословляю тебе на новий життєвий шлях.
• Нехай Доля буде до тебе прихильною і...юнак, який перед тобою стоїть- твоя доля, бережи його".
• Не встигла Зореслава подякувати і дізнатися більше про деталі, видіння зникло.
• "Зорю, що це було? Я аж перелякався, ти теж це саме бачила, що і я"?
• -Так, це була найкрутіша жінка в нашому роді, щось типу того.
• То, це і була твоя бабуся? Стривай, а що означало " бережи його, він твоя доля".
• -Не знаю, голубчику, поживемо-побачимо і посміхнулася лукаво.
•