Купальський вечір. Повноліття

Якраз за день до повноліття до Зореслави уві сні з'явилася бабуся. Сидячи в кухні, п'ючи каву з цукерками, покликала дівчину.

Вона була чимось стривожена та водночас щаслива.

Її очі сяяли, сама була одягнена у світлий, святковий одяг, спочатку довго, ніби підбираючи  правильні слова, дивилася на онуку. 

А потім мовила: " Дитинко моя, завтра настане особливий день, день , коли тобі виповниться 18.

Це вже дорослий вік. Тепер я за тебе спокійна". Потім приєдналася і мама зі словами: " Тепер ти зовсім доросла доню. Хочу сказати, що...я пишаюся тобою, так, я не мала змоги бути з тобою, та моя душа залишилася поряд, моє серце належить і буде належати лише тобі.

Я не маю особливих прохань, хіба що...одне...благаю, доню, ти не лякайся, так, тепер уся відповідальність Роду ляже на тебе, та не журися, моя дівчинко, люба доню, тобі і це до снаги.

Матінка Лада тобі допоможе".

І вмить бабуся каже : "Наша рідненька, я прошу лише одне, я відчувала, що скоро піду за горизонт і прямісінько перед своїм відходом у лісі під столітнім дубом заховала одну з наших родинних реліквій, стародавню ляльку - мотанку, яка передавалася з покоління в покоління від матері, до доньки. 

У неї я й заклала свій дар, щоб як прийде час ...ти подвоїла свій.

Так, я займалася травництвом, цілительством, тепер це Зоренько...й на тебе ляже.

Але даю тобі підказку. 

Ти ж знаєш, що доведеться йти якраз на ніч, візьми з собою ліхтар і готуйся до нового етапу в житті, дитинко, тепер ти віднайдеш спокій у серденьку через знайденого".

- Бабусю, в хто ж це буде?

- Секрет, моя люба, дізнаєшся на місці, але без тієї людини реліквії не знайти. 

Підказка: це буде перша людина кого ти зустрінеш.