Дивною для інших здавалася Зореслава: любила природу, спілкувалася з духами, бачила домовиків, могла передбачати майбутнє, гадати на картах Таро, спілкувалася зі стихіями та рідними Богами.
А ще, вона мала хорошу інтуїцію, могла за фотокарткою зрозуміти жива людина чи ні... і...була народжена в ніч на Купала. Кожного року, в день народження її дар лише зростав.
Чи був він для неї даром так, бо без цього вона себе не уявляла. Чи було це для неї вантажем...теж так, бо важко вжитися зі звичайними людьми маючи надможливості, от і виходило так, що однолітки її боялися, на рік менша зведена сестра завжди намагалася якось принизити через її "не схожість" і те, що вона не вписується в канони сім'ї, Катерина, яка полюбила дівчинку як свою, увесь час балансувала на межі між рідною дитиною і ні, хоч і любила обох однаково. Важко було примирити цих 2 дітей, а батько не втручався, бо хотів бути прикладом для сім'ї , займався її забезпеченням.
І кожного разу лунало з дому: - "Зорю, та ти відьма, у мене через тебе нічого не виходить".
- "Оксанко, не я, в карма, я ж казала, не варто зачіпатися, так ні" так і росли 2 сестри.