Купальські вечори

Зореслава (5 років)весна

Зорю, я тобі кажу, не брала я твої карти...і взагалі ще щось скажеш, я мамі поскаржуся.
Оксанко, я все розумію, але чому ти мене так ненавидиш?
Ми не рідні, так, і я сама про це нещодавно дізналася... проте, ця скринька, яку ти зламала вчора, а сьогодні успішно знищила половину того, що було всередині...це було усе, що залишилося від моєї мами, розумієш, це пам'ятка, а ти взяла і зламала мої згарди, лунницею пожбурила у вікно, фото матінки...і на дитячі блакитні, як небо очі враз нахлинули сльози, за вікном пішов дощ, мабуть, сама Олеся плакала на тім світі за своїм ластів'ятком, єдиною донечкою, яку їй побачити не судилося.
Проте, вона стала її опорою і допомагала дівчинці, як би важко не було, та маленьку Зореславу завжди через сни і знаки підтримувала не лише її мама, в і бабуся Орися.
Так і вийшло, що в один день малесенька, зовсім крихітна дитина здобула життя, але втратила обох рідних людей...і маму, і бабусю.
Її мама досить слабкою була, і останнє, що вона зробила...інтуїтивно обрала жінку, в якої дітей не було, єдине, що попросила передати своїй доньці при досягненні п'ятиліття...невеличку скриньку і додала: "На пам'ять. І прошу, не відкривай, нехай донька буде першою, хто це зробить". Передала і покинула світ раптово, пішла у засвіти, де вже для неї не було болю і страждань.

Fayyerstill

Подобається

#470 в Містика/Жахи
#1199 в Різне

У тексті є: купала, справжнє кохання, справжня любов

Відредаговано: 04.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись