РОЗДІЛ 4

– Забери від мене свої лапи, чудовисько!

Обурений вереск сестри Єгор почув задовго до того, як дівчисько увірвалося до його кабінету.

Чоловік відклав роботу.

Настя грубо відчинила двері, через що кімнату пронизав гуркіт, ввалилася в кабінет і відразу пішла в наступ. Здавалося, її зовсім не турбували ні власний зовнішній вигляд – зараз вона швидше нагадувала злу обідранку, – ні зайнятість оточуючих.

Єгор відзначив ще одну неприємну якість в характері сестри: вона йшла напростець до мети, не звертаючи уваги на будь-які перешкоди на шляху.

– Ти не смієш зі мною так чинити!

Сідареш з'явився слідом. Ось чиєму терпінню варто було тільки повчитися! Єгор кивнув дракону на знак привітання і навмисне повільно звернувся до сестри:

– Чому ж?

Настя задихнулася обуренням:

– Тому що я не хочу!

– Вагомий аргумент, – підібгав губи він.

Сестра відразу змінила тактику. Кричати перестала. Уся якось здулася, згорбилася, хлюпнула носом, витерла сльози з обличчя.

– Ти мене навіть не спитав!

Сідареш сперся на стіну, схрестивши руки на грудях. Він зайняв позу спостерігача, поглядаючи то на руду маніпуляторку, то на її брата. І виглядав задумливим, мов просто оцінював ситуацію на ігровому полі. Не більше.

Єгор вперше відчув, що страждання напоказ його не чіпають. Навіть здивувався. Коли встиг збайдужіти? Чи тут уже спрацьовує інше? Настя настільки часто плакала при ньому, схиляючи цим шальки терезів у будь-якій суперечці на свій бік, що зараз чоловік просто більше не побачив щирості в її сльозах. Не перейнявся. Та й ухвалене рішення анітрохи не похитнулося. Навпаки, зміцнилось.

– Єгоре. – Сестра заломила руки, заглядаючи йому в обличчя трагічним поглядом. – Все ж ще можна вирішити? Ти ж по-справжньому не віддаси мене цьому варварові? Єгорчику, чому ти мене не запитав? Просто забув, так?

– Я не спитав, бо твоя думка не має значення у цій ситуації.

Настя розгубилася. Вона хапала повітря широко відкритим ротом, поки знайшлася зі словами:

– Але ж це несправедливо!

– Не тобі судити про справедливість, – суворо обірвав такі скарги він. – Досить.

– За що ти так зі мною?!

Єгор різко встав з-за столу.

– Перестань. Мені набрид цей спектакль.

– Єгоре!

– Я довго терпів твої витівки, Настю. Більше не стану. – Він тільки сильніше насупився. Всі ці з'ясування стосунків з сестрою дратували та втомлювали. – Якщо моє виховання не пішло тобі на користь, то нехай постарається дракон. Він король, йому не в новинку навчати.

Сідареш сумно посміхнувся.

– А я при чому до цього крилатого чудовиська?! – Знову спалахнула злістю сестра.

– Якщо ти дійсно його половинка, то вважай – старається для себе, – байдуже знизав плечима чоловік. – Якщо ні, то хоча б отримаєш добрий досвід, навчишся спілкуватися, поводитися серед істот. Як не крути, а ти у виграші. Сприймай це як своєрідну школу, яку ти пропустила через мою надмірну опіку.

– Ти просто хочеш мене позбутися! Визнай це, нарешті! Ось і підкладаєш під цього маніяка, як звичайну підстилку. Думаєш, що якщо в мене немає другої іпостасі, то можна користуватись мною так само, як людською шл…?!

У Єгора звело щелепи. Сідареш скривився, але промовчав, дозволяючи братові самостійно розібратися з сестрою.

– Думаєш, мама мріяла, щоб я стала підстилкою дракону?

Єгора пересмикнуло від такого порівняння. Йому не довелося уточнювати деталі перебування сестри з драконом у його володінні. Це було безглуздо.

За той час, що орден співпрацював з королем крилатих, Єгор переконався в його порядності, знав: шкоди дівчинці дракон не завдасть. Тому звинувачення сестри зараз були наче справжнє глузування.

– Мама точно не хотіла, щоб з тебе виросла хамка та егоїстка. Є речі, Настю, за які потрібно відповідати. Запам'ятай це.

– Але, Єгоре!..

– Я все сказав.

Чоловік відвернувся від сестри. Коли вся ця бравада з Насті спала, вона знову стала виглядати дитиною. Ця разюча зміна від злості до невинності була чудовим важелем впливу на його настрій. «Побиттям немовлят» він ніколи не займався.

– Ми пробудемо тут до наступного відкриття порталу у мій світ, – нагадав Сідареш. – Далі триматиму тебе в курсі помилок та успіхів сестри.

– Я намагатимуся зменшити термін вашого очікування.

Дракон вдячно кивнув, підхопив Настю під лікоть і підштовхнув до виходу з кабінету.

– Єгоре! Не чини так зі мною! – цей крик розпачу рвав Єгорові серце. – Я ж люблю тебе!

– Я теж люблю тебе, цукерка, – відповів він. – Але так буде краще. Це для твого ж добра. Ти зрозумієш. Пізніше.

– Ні! Це ти не розумієш! Я люблю тебе!

Сідареш вивів Настю з кабінету.