Глава 20. «Таємнича бесіда»

Я підійшла ближче, захоплена спалахнувши кольором зелених очей. 
Чоловік сидів на камені й спостерігав за моїми рухами. Повільно затягувався цигаркою. 
 

_ Хто ти? - вирвалось у мене.

_ Забагато хочеш знати, Мірра. - знову зробив затяжку і протягнув мені. 
 

Влаштувавшись зручніше біля нього, взяла цигарку і протягнула йому кухоль з напоєм. А що, непоганий обмін. Затягнувшись, повернула йому і втупилась в споглядання неба. Темна ніч, навіть місяця не було видно. Де-не-де лише проблискували зорі. 
 

_ Забагато знаєш, для того, кого я бачу вперше. - промовила забираючи свій напій і роблячи великий ковток. 
 

_ Скоро дізнаєшся хто я. - промовив незнайомець і продовжив, - а зараз, розкажи, що ж ти вигадала за подарунок для принца?

 _Тепер ти забагато хочеш знати. Нащо тобі це? 


_ Може хочу допомогти? - зблиснув він своїми очима. 
 

_ Інформація за інформацію. - промовила я і повернула такий само погляд йому. 
 

_ Одне питання - одна відповідь. - хижо промовив чоловік. 
 

І чому я відчувала, наче з ним у пастці?

_ Добре, але лише після тебе. - промовила і відпила ще один величезний ковток алкоголю. 
 

Втрачати було особливо нічого, особливо, якщо я знатиму інформацію, що цікавить мене. 
 

_ Дарсієль. Що ти збираєшся влаштувати за пакость? 
 

_ Влаштую невеличке шоу під час тренування. Звідки ти так багато знаєш про мене? 
 

_ Можливо це моя робота - знати все. - загадково відповів. - Детальніше про шоу і хто приймає участь?

_ Це два запитання. Нічого небезпечного і нічого такого, щоб могло зіпсувати репутацію нашому принцу. - повернула йому таку ж загадкову відповідь. 
 

Далі я зрозуміла, що більше розповісти була не готова, тому настав час або зовсім перевести тему або прощатись. 
 

_ Хитра ти дівчина, Мірра. Але мені це подобається, тому можу запропонувати допомогу у влаштуванні пакості. - подарував пакостну посмішку. 
 

_ Що ж я подумаю. - відповіла і почала збиратись, аби повернутись до покоїв. 
 

Чоловік підвівся слідом за мною.  І наблизився майже впритул. Різко від нього повіяло запахом від цигарок і дуже віддалено але стійким запахом мандарин з хвоєю. 
 

Дивне поєднання, але дуже привабливе і запамʼятовуюче. Дуже приємне. 
 

_ Я проведу. - повідомив Дарсієль і протягнув свою руку. 
 

Проігнорувавши жест, я пішла попереду, але щойно ступила кілька кроків, як зрозуміла, що алкоголь прям дуже швидко почав мене наздоганяти. Все туманилось і двоїлось в очах, відчула помутніння і нудоту. 
 

_ Дарсі… ем… де твоя рука? - протягнула запинаючись і подивилась на нього. 
 

Він одним кроком опинився поруч і щільно притиснув до себе, що збунтувало мою феміністичну душу, але одразу розслабило тіло. Я сперлась на нього повністю і одразу почала провалюватись в сон, бо як я опинилась в своїх кімнатах і перевдягнута в шовкову нічну сорочку - я не памʼятала...