Глава 19. «Побігай, корисно буде»

Залишившись наодинці, нічого мудрішого не знайшла, як плюхнутись на ліжко. Емоції зашкалювали. Злість, безпорадність, адже цю штуку просто так не знімеш. Варто дізнатись, що і як взагалі. І принца цього треба тепер тримати максимально на відстані, а то ще якусь фігню вчудить. А ще… треба заручитись підтримкою ще когось, ну і дізнатись як влаштований цей світ. 
 

Почувся слабкий стукіт. Я припідняла голову, аби краще бачити і почуло голос головного помічника:

 _ Пані Мірантееель, вечерю подавати? - з відчутним острахом записувався той. 

_ Що, чули все, так? 
 

_ Важко було не почути - ніби виправдовуючись, мовив той. 
 

Впевнена, що як справжній помічник королівства або як істинний інтриган, просто не міг залишитись осторонь, от і всунув своє вухо. Ех, ну то й добре. 
 

_ І що б ви зробили, на моєму місці? - щиро запитала. Думка когось, хто хоч щось знає в цьому світі, але не є високою заразою може бути навіть корисною. Може та й щось спаде мені на думку як вирушити то всьо.

_ Я не можу радити, пані, - вкрадливо почав той, - але якби я був на вашому місці, то так само обурився, але й не сердився б довго на принца, впевнений, він не зробив би нічого, що б вам загрожувало. 
 

_ Чому б це? 
 

_Кхм… - той аж дар мови втратив і почервонів. - пан має почуття до вас. 
 

Це я проігнорувала. Почуття почуттями, але так швидко - щось мені не віриться, хоча саму то теж трохи тягне до цього принца. Та про почуття - то надто голосно. 
 

_ Добре, - почала до нього, сповзаючи з ліжка. - проведи мене до столової війська. Сьогодні планую влаштувати вечерю з ними. 
 

Керрос нервово поглядає, ніби я сказала, що побачила дракона. Видно, задум мій зовсім не подобається королівському помічнику. 
 

_ Пані, ввечері краще не приєднуватись до воїнів, вони часто влаштовують гармидер, бенкет і різні бійки. Точно не краще місце для пані. 
 

_ Ооо, бенкет, отже точно веди. Зараз тільки перевдягнусь. 
 

Швидко скочила, підхватила свої шкіряні штани і майку і побігла до ванної. З кімнати випригувала на одній нозі, намагаючись швидше взути чоботи. 
 

Гулянка мені зараз якраз те що треба. 
 

_ Мені треба повідомити спочатку принца, задля вашої безпеки,. - ледь не молячи, промовив Керрос.

_ Добре, повідомиш, як щось буде йти не так. Ти ж теж можеш мене супроводжувати, вірно? Тим паче цей браслет - я тицьнула на злощасну штуку, яку підтягнула на плечову частину руки аби була помітніша. - гарантує мені, що  в колі війська королівства нічого не загрожує, вірно?

Помічник аж слиною вдавився, але погодився. 
Чудово. Я склала руки за спину і всім своїм видом показала, що чекаю на супровід і не відступлю від свого задуму. 

Керрос лише зітхнув, здався і жестом запросив слідувати за ним. 
Ми йшли все ж тими самими коридорами, що і зазвичай від моїх кімнат, вийшли з палацу і направились в сторону військової частини. 
 

Могла б і сама знайти цю частину, але ризикувати наткнутись на когось в лиці високої зарази чи взагалі заблукати - зовсім не хотіла. 
 

Дуже швидко ми дібрались, і вже підходячи ближче до столової - почула гамір і лунку музику, що так і запрошувала до танцю. Прекрасно. Те що зараз треба. 
 

Зайшовши, одразу побачила, як всі хлопці затамували подих і замовчали. Я обернулась до мого супроводжувала і повідомила йому, щоб він наглядав за мною. Тим самим відрізала його шлях до принца. Він, звичайно, повідомить тому, але не так швидко. 
 

Підійшла до воїнів ближче і привіталась з усіма. Вони кивнули, по трохи повертаючись до розмов і знову заводячи веселу пісню. 
Поряд швидко опинився заступник принца.

_ Пані, вирішили приєднатись до нашої вечірки?

_ А що за привід? - дружелюбно запитала. 
 

Хлопці ще з ранково тренування не відчували від мене загрози, але все одно поводились не надто розкуто. Що й зрозуміло. 
 

_ Так цей, завтра ж вихідний від тренувань, лише наряди чергувань, але більшість відпочиває і має вільний день. - затараторив той. 
 

_ Я Мірантееель, як можу звертатись до тебе? 
 

_ Я Трієнррр. Честь для мене, пані. 
 

_ Честь це добре, але що у вас тут наливають?  - перебила парубка і попрямувала до столу. 
 

Хлопці пожвавились і зраділи новій компаньйонці, а я тим часом накладала собі в тарілочку мʼясця з картопелькою чи дуже схожою на неї зовні стравою і тягнулась за літровим кухлем, який мені наповнили по вінця.

Що? Спортсмени теж іноді вживають алкоголь. А тут, після таких новин хотілось його дуже сильно. 
Відсьорбнувши гарний такий ковток, зрозуміла, з

що напій дуже схожий на наш земний квас, але всеж  відчувається вміст алкоголю. 
Вечір почав набирати барв і після другого такого кухля я вже з хлопцями на всю горланила пісні і встигла пожалітись на принца. 
Після третього намагалась напоїти Керосса, а плюнувши на те не благородне діло - запригнула на стіл, скликаючи важливу нараду з воїнами. Тільки для самих відчайдушних... Ну і найхоробріших, бо планувала помститись принцу. Ех, от тільки нащо я це робила на пʼяну голову? Але то вже інше діло. 
Проговорили ми план, розуміли одне одного з заступником наслідника і ще чотирма його підлеглими, з пів слова.  Але благо діло, вирішили більш детально до всього підійти зранку. 
Тому запасщись ще одним повним кухлем, попрощалась з парубками і звалила. Якраз помітивши, що і мого супроводжувала то не було. А значить той побіг за підмогою. 
 

Встигла покинути столову і сховатись за стіною з живоплота якраз саме вчасно - до їдалень мало не біг розлючений принц, а за ним Керосс, зараза. От зрадник. 
 

Сховалась і почала чекати. Він то одразу піде до кімнат після того, як мене тут не знайде. А от потім буде носитись як скажений, в моїх пошуках. Нічого, най побігає, йому корисно.