Глава 18. «Принцеса»

_ Чому ти одразу не попередив, вигідно? Га, зараза ти висока. - забувши про весь етикет кричала на всю вітальню. - вирішив мене підставити, отримати найвигіднішу пропозицію, а мене кинути? Ні інформації не дав, хитрив і недоговорював. Хєра тобі лисого, а не заручини. 
 

Кричала я, поки принц спокійно і врівноважено чекав, коли я вискажусь. Побачивши цей пофігізм не витримала і почала поспіхом знімати той браслет. Але він чомусь не знімався, заїли замки і не могла відкрити, геть не піддавались. 
 

_ Ти не зможеш його зняти. Чари. - промовив цей пройдисвіт. 
 

Я плюхнулась від безвиході, що за напасть. Ще й чари. 
 

_ Ну… і шо в своє виправдання скажеш? - трішки заспокоївшись, промовила. 
 

Ні, я не готова була йому вірити і зовсім не готувалась миритись з тим, що стала нареченою принца. Одне діло погодитись скласти компанію на бал. Але ж не записуватись в принцеси. Що за нісенітниця. 
 

_ Це вигідно буде, як для тебе так і для мене. - промовив той. 
 

Ну уж ніт, я на це не погоджувалась. 
 

_ І що мені з того? Навіть якщо вигідно. Ти вирішив за мене, ти мені збрехав. Про яку повагу і які рівні відносини ми можемо говорити, коли ти навіть не запитав моєї думки? 
 

_ Вибач, я дійсно не подумав проговорити з тобою ці всі моменти, але ж будь-яка дівчина була б в захваті від цього. Навіть питати, зазвичай, не треба. Всі завжди за. Тим більше, стільки можливостей для тебе відкриється. А ти не така, як всі інші, ти не гонишся за статусом, грошима. Можливо потім, взагалі б не захотіла розривати ці відносини.

_ Мені нахєр не треба статус і гроші, ти правий. Може у вас і не треба питати згоди дівчини. Не знаю ще всіх ваших патріархальних настанов. Але мені плювати! Я не всі інші. - говорила констатуючим тоном, ніби відрізала. - І я не буду терпіти те, що ти вирішив, прийнявши самостійно рішення. І мови не може бути про те, що я не захочу розірвати цих, як ти назвав «відносин».

_Зустрічі з твоїми батьками сьогодні не буде. Виправдовуйся, як хочеш. Це твої проблеми. Не мої. А зараз залиш мене на одинці. - промовила я і відчинила йому двері покоїв, випроваджуючи. 
 

Принц був в шоці, це було видно неозброєним оком, але істерик не влаштував. Лише з задумливим, дуже задумливим поглядом покинув мої кімнати. 
 

От хай і думає, це буде йому корисно.