Глава 16. «Тільки тссс…»

Виявилось, що зустрів нас помічник кравця і одразу ж провів до господаря будинку.

_ Принц Рейнтгард, пані Міірантель. - представив помічник і відкланявся, залишивши нас в просторому світі тканин і дзеркал і з пʼєдесталом в центрі кімнати і велетенськими ширмами. 

_ Принце, пані. - обвів нас поглядом господар і шанобливо вклонився. - радий такій честі бути творцем ваших побажань, пані. Можете звертатись до мене майстер Шірʼєсс. - і протягнув руку для привітань. Легко потиснувши, одразу відпустила і огледілась навколо. 
 

Чоловік був досить високим, струнким, чорнявим, з пробиваючою сивиною у скронь, гострими рисами обличчя і, особливо великим гострим носом.  Одягнений у строгий темно-смарагдовий костюм, з чорною оксамитовою накидкою на плечах. Досить дивна деталь, ця накидка була більше схожа на накидку в перукарні, що трішки мене розважило, але й налякало, щодо його можливих ідей мого образу. 
 

Принц вирішив нас залишити на одинці і дати змогу з головою поринути в створення краси, пообіцявши, що повернеться за кілька годин, а ще дав дозвіл на повний політ фантазії, лише зазначив, що мій наряд має бути в тій же гаммі кольорів, що і його. Чорно-червоній. 
 

Ну що ж, знявши мірки, походивши кілька кол з задумливим і зосередженим виразом, майстер Шірʼєсс почав щось активно малювати на листі паперу. Спочатку я чекала, стоячи на тому пʼєдесталі в центрі кімнати, але цікавість перемогла. Тишком підкралась і заглянула з-за плеча на ескіз моєї майбутньої бальної сукні. 
 

 Ні ні ні ні - побачивши цей «витвір» промовила я, чим налякала кравця, той аж підскочив. 
_ Але, пані… - аж розгубився той., - ця сукня неймовірно вам личитиме. 
 

Сукня й справді, мала б бути неймовірною, з одним єдиним але - вона нереально пишна і як я побачила, складалась з кількох шарів тієї пишної каркасної спідниці. Плавний перехід червоного в чорний, відкриті плечі. Виглядало нереально гарно, але ще й не зручно. 
 

_ Я не сперечаюсь, майстер, але маю трішки новаторську ідею, і можливо, ви б її допомогли втілити? - з легкою хитринкою і інтригою промовила до нього і одразу побачила, як загорілися його очі. 
 

Швидко накидавши подібний ескіз  з голови, як можна видозмінити його сукню в мою, добре, що хоч трішки з малюванням дружу. Але більше довелось пояснювати на пальцях, все ж таки, аби бути певною, що ми точно зрозуміли одне одного. 
 

Ідея майстру Шірʼєссу дуже зайшла і навіть попросився запатентувати такий одяг, щоб виготовляти його міг лише він. А я що? Я тільки за. Чим більше товаришів буде тут, тим краще. 
 

Єдине що, попрохала до самого балу нікому не розповідати про варіант моєї сукні, навіть принцу. А що, має ж бути загадка. 
 

Поділившись ще кількома своїми ідеями щодо «оновлення» моди, ми перейшли на обговорення мого гардеробу, а саме тих позицій, що мені не вистачало в вигляді бойовоЇ форми, брючних костюмів, хоч і переконувала в їх необхідності Шірʼєсса я довго, все ж таки переконала. Остаточно добила майстра своєю білизною, адже я на відріз відмовилась носити їх звичну. 
 

Від шоку цей чоловік відходив довго, нам навіть вина приніс його помічник. Отож, набравшись сміливості, чи як в народі кажуть, мекнувши, ми стали до діла. 
 

Настільки швидко накресливши схему і зумівши зрозуміти що треба і як то треба робити - ну справжній майстер. Та ще й одразу ж зробив кілька примірників, аби набити руку. 
 

_ Пані, а ви не перестаєте мене дивувати. - кожного разу промовляв той. 
 

Принц застав нас, коли ми активно попивали вино і креслили ескізи лосин. Рейн так і застив, коли побачив, як я сперечаюсь з майстром і закреслюю щось на листках. 
 

_ У вас все добре? - тільки й спромігся той.

Шірʼєсс лише всучив йому в руку келих вина, почухав підборіддя:

_ Добре, пані, я подумаю, яку тканину тут можна використати, і одразу ж приїду до вас в замок, щойно знайду все необхідне. 
 

Ми домовились, що основний гардероб мені відправлять до кінця тижня, частину білизни, я забрала одразу, іншу привезуть в замок з рештою. Щодо сукні - приїду за тиждень до балу на примірку. 
Принц лише зиркав на нас, але не вмішувався. 
 

Попрощались, і поїхали назад. Ще й вином пригостив кравець, склавши його чемно й тихо до покупочок. 
 

_ А нащо на примірку приїжджати? Ніколи не чув, що в цьому є потреба. - не витримав принц.

_ Оу, дійсно? А я й не знала, тому й наполягла. Не відміняти ж вже. Може ще щось до замовлю. - мрійливо відказала і розслабившись, зручніше вмостилася в екіпажі.