Після такого бажаного і ситного сніданку, принц роздав накази своєму війську, а мені повідомив, що маю час привести себе в порядок через годину ми відправимось до кравця. Радості не було меж, але сил, на жаль, теж. Була б я надто наглою - попросилась би вже на ручки до цієї зарази, чи хоча б на спинку запригнуть. Що завгодно після такого тренування, а це тільки перший день. Йой, що завтра мене чекатиме - страшно уявити.
Змирившись зі своїм відчуттям гідності, попленталась за Рейном до покоїв, королівський помічник не збрехав, що кімнати принца знаходяться поряд з моїми.
Поки йшла, більш детально милувалась оздобленням стін і різних деталізованих орнаментів стелі, колон і вікон. Не уявляю, скільки майстрів працювало над цим шедевром. Від думок відволік голос принца, але я геть не розчула, тому підняла брову і втупилась запитально. О а ми вже і прийшли до потрібних нам кімнат.
_ Питаю, спину потерти? Чи може допомогти одяг зняти? - повторює ця нахаба.
_ Ага, взуття розшнурувати і масаж ніжок зробити. - кліпаю війками і наївно посміхаюсь, але довго не витримую і додаю. - збоченець.
Відкриваю двері своїх покоїв і швидко заходжу до середини.
_ Я б не відмовився. - долинає, коли закриваю двері перед носом принца. Нє, ну дограється ж.