Куля часу
Глава 11. Хоч стій, хоч падай
Як сиділа, так на тому місці щелепу й впустила. Обранницею, на бал королівств….
_ Ти ж не хотів привертати до мене увагу? - сподіваючись, що мені почулось, благально промовляю. - ти ж пожартував?
_ Послуга за послугу, Міра. - нахабно дивиться на мене принц. - тим більше, просто проведеш вечір в моїй компанії, познайомлю з впливовими чинами, та й по всьому.
«Недоговорює зараза, чую, що приховує щось, точно щось втаїв» - доносить моє єхидне «Я». Але стараюсь додати логічності: дійсно, це ж лише вечір, скласти компанію, та й по всьому, але щось тут все одно не чисто.
_ А запросити когось іншого? - намагаюсь продумати у Рейна.
_Набридли вони всі, приставучі жах, тільки те й роблять, що намагаються мене підловити і роблять все, аби я запросив цих дівчат, як свою пару на бал, вішаються і проходу не дають. Розумієш? - тепер ця зараза дивиться на мене благально, наче бачив того кота зі «Шреку». - А так вони перестануть це робити і залишать мене в спокої.
_ Тебе залишать, а от я буду новою мішенню. - поглядаю на нього. От свиню ж підклав і відмовитись не можу. Послуга за послугу, як не крути. А я не звикла своїх обіцянок не дотримуватися. - і зі мною панянки не будуть такі дружелюбні.
#9079 в Любовні романи
#2105 в Любовне фентезі
#2519 в Різне
#899 в Гумор
Відредаговано: 05.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
