Глава 5. «Оце так попадос»

_ Мені мало що відомо про нього. Доступ має лише королівська сімʼя до тексту. - промовляє чоловік і повертається до мене спиною, - проте, ходять чутки, що зустрівши ту, що інша - маєш допомогти і попросити допомоги взамін. 

Рейн обертається до мене і чекає на реакцію.

«Що за …. ем…. чортівня? Пророцтво, інший світ, ще й магія на додачу.» - не вкладається в моїй бідній голівонці. А вона то ще й боліти не перестала. 
 

_ Добре, що ж, думаю, що розбиратись будемо поступово з усім цим, але б дістатись до оригіналу пророцтва і дізнатись, що саме там написано. Рейн, я можу на тебе розраховувати в цьому проханні? - очікувально видаю і дивлюсь на високого брюнета. Щось мені здається він не такий тут простий і проблем з цим не має виникнути. Але ж і не розкриває всі карти, розумна зарраза… Хм, дійсно буде цікаво.

_ Я спробую щось вигадати, але не обіцяю. Та саме головне, треба тебе представити і поселити в замку і як я розумію провести навчання з банальних речей у цьому світі. - кепкувати пхикає і одразу ж додає: - До речі, Рейн… Так скорочувати імʼя мають змогу лише найближчі люди, найдорожчі. 
 

І я остовпіла, оце нахаба, а навіть і не подумала, що такі моменти дійсно можуть виникнути в середньовіччі. А скоріше, саме в такій епосі в цьому світі я і перебуваю. Ще б дізнатись який тут політичний устрій, як влаштована монархія чи що в них тут. І купа купа всього ще треба дізнатись, щоб бути озброєною інтелектуально 

 Якщо представити мене родичкою якоїсь панянки з далекого далекого королівства? - благально накидаю варіант і сподіваюсь, що він підійде. 
_ Гарний проте не ідеальний. Скоро бал усіх королівств. Щорічний захід вихвалянь. - явно не з задоволенням промовляє мій співрозмовник і починає ходити по своєму кабінету. 
 

_ О доречі, а що це за кімната? Твій кабінет? - намагаюсь якось розрядити тишу, що запала. 
 

 Мій кабінет знаходиться в замку, а це приміщення - кімната перемовин з моїм військом. - недбало кидає Рейн і продовжує походжати.

_ Твоє військо?  - вскидаю брову вгору : - Тобто ти якийсь генерал, в якого в розпорядженні всі воїни? 
 

 _Так, вся королівська варта в моєму підпорядкуванні. О, представлю тебе, як особову бойову призначенку. - зупиняється біля столу і обпирається своїм мʼяким місцем, мій співрозмовник. - і особисті покої будуть і доступ до мого кабінету, і якщо треба - до інформації, яку зможу знайти й надати. 
_ Прекрасно, це мені підходить. Щось взагалі не хочеться, щоб хтось ще дізнався, що я попаданка.
 

_ Але доведеться тренуватись з моїми воїнами більшість часу, хоча це теж може стати тобі в пригоді. - і обережно так зиркає в мою сторону, чого б це. А далі додає, від чого взагалі втрачаю мову: - ти коли-небудь тримала зброю в руках? Меч там, лук? 
 

«Мати зброю вигідно» - шепоче моє єхидне і проникливе «Я»

 А пістолетів у вас немає? Бо я можу стріляти з нього. 
_ Стріляти значить вмієш, добре. - встає, поправляє свою форму і ступає, трохи задумчиво до виходу: - ходімо покажеш, на що здатна, леді Міррантель.

Виходжу слідом і опиняюсь на просторій величезній галявині. Де-не-де окремі ділянки з висадженими і охайно впорядкованими кущами і квітами, доріжка, яка стелиться по всій території цієї поляни і розходиться на безліч розгалужень. Незліченна кількість рицарів, що розбиті на різні купки, кожна займається різноманітними вправами і техніками, дехто навіть вдалині від всіх щось запалює і викручує в повітрі. Цікаво, про останніх треба б дізнатися більше, згодом. А поки слухняно і спокійно поспішаю за Рейном. Високий зараза, крок широкий, а мені, метр в кепці і в прижку, ну добре, в метр шістдесят, не так то легко за ним поспівати.

Ще й погляди його воїнів на собі ловлю. Обережні, стримані, але вогонь в очах так і спалахує. Якби ж то тут ще хоч одна дівчина була, але ж ні: одна однесенька на цілу армію я. 
«Оце так попадос» - розумію я коли ми підходимо до території, де тренуються хлопці з ЛУКОМ в руках. - «Йой, ляпнула ж, що стріляти вмію, от моя висока зараза і подумала про лук» - з відчаєм в очах підходжу до стендів вслід за своїм катом. 
Це ж треба було так буквально все зрозуміти, добре хоч не сказала, що очима вмію стріляти. Хоча, може тут би цей жарт зрозуміли? Ех, все одно зараз краще не питати.